Як прошмигнути в прем’єри

0
105

Висловлювання нового прем’єр-міністра про те, що відбувається в економіці, бентежать значно більше, ніждва роки його роботи в ДТЕК і відчутний зв’язок із Коломойським. Але ж він не профан, він — із профільною вищою.

Новоспечений прем’єр Денис Шмигаль два тижні тому в інтерв’ю заявив, що українська економіка зростає, курс гривні в Україні ніким не контролюється, інвестори (в особі Американської торговельної палати і Європейської бізнес-асоціації) дуже задоволені тим, що відбувається в країні, й насправді десь у кулуарах ходять юрби потенційних інвесторів, які готові та хочуть працювати в Україні, просто не зараз.

Головною вадою попереднього прем’єра була нездатність відкрито говорити про економічні проблеми країни. Він вважав, що можна бути ефективним головою уряду, лише маніпулюючи даними й імітуючи бурхливу діяльність. Так, небезпідставно пишався тим, що не крав, але особистим прикладом довів, що іноді втратити можна набагато більше, ніж украсти.

Шмигаль не такий, для нього піар не настільки важливий, але він ризикує наступити на гончаруківські граблі, якщо не почне відверто говорити про кризу в промисловості, необхідність складного вибору між контрольованою девальвацією і секвестром держбюджету, дисбаланси зовнішньої торгівлі, наведення порядку у фіскальній політиці й багато чого іншого. Він досвідчений менеджер і якісний виконавець, при правильно поставлених завданнях здатен домогтися гідних результатів. Але судячи з його публічних висловлювань, він — не видатний економіст і шукач нестандартних рішень, а хороший бухгалтер і бюрократ, який відносно відбувся. Чи достатньо цього, аби з мінімальними втратами пережити глобальні рецесію і кризу, які безумовно впливають на нашу експортну економіку, колапс держфінансів, зупинку реформ, скорочення виробництва і зростаюче напруження у сфері зайнятості, боргову кризу та напружені взаємовідносини з міжнародними фінансовими організаціями?

Денис Шмигаль — інженер-економіст, який закінчив Львівську політехніку. Додатково навчався в Канаді, Бельгії, Німеччині, Фінляндії, Грузії. Скрізь підвищував управлінські навички. Вільно володіє англійською і польською. Свого часу встиг попрацювати і бухгалтером, і фінансовим директором, і керівником економічного департаменту Львівської ОДА, і заступником в обласному управлінні фіскальної служби. При цьому був досить ефективним і затребуваним як на держслужбі, так і в реальному секторі. І ніде надовго не затримувався.

Шмигаля неодноразово називали людиною Ахметова, бо з 2017-го він працював у ПАТ “ДПЕК Західенерго”, а 2018-го став директором Бурштинської ТЕС. Але слабко віриться, що акціонер ДПЕК особисто проводить співбесіду й призначає рядових керівників усіх підприємств, що перебувають у його власності. За словами самого Шмигаля, за два роки роботи в структурах ДПЕК він Ріната Ахметова “бачив тільки по телевізору”. Віримо.

Судячи з публічних висловлювань Шмигаля, за роботою в ДПЕК він досі скучає. А от жителі прилеглих до Бурштинської ТЕС сіл за ним — ні. Як директор ТЕС Шмигаль пропонував відновити активне використання зольних відвалів біля околишніх сіл, які й так кілька разів на рік замітають зольні бурі. Шмигаль планував підвищити золовідвал ще на 25 см, бо СКМ вирішила наростити продажі золи, щоб і на цьому заробити. Установити системи пригнічення пилу він теж обіцяв, але коли-небудь потім, у перспективі. Така ретельність похвальна, але така безпринципність насторожує.

Попри те, що Ахметов уже став чинником впливу на рішення Банкової, він напевно знати не знав, який цінний кадровий резерв зростив на золах Бурштина. А от у групі Коломойського надії покладали як на переспілого Сергія Тігіпка, який пройшов з олігархом шлях від Приватбанку до Монобанку, так і на незрілого Дениса Шмигаля, котрого трепетно вирощує близький до Коломойського Ігор Палиця. Чого останній, до слова, не приховує. І група Коломойського, на відміну від Ахметова, дуже задоволена, що хоча б ця ставка зіграла. Запитання, чи виправдає Шмигаль їхні очікування.

Першим тестом на сумісність має стати публікація “Урядовим кур’єром” рішення КМУ Гончарука про зняття “коломойського” керівника “Центренерго”, яке прийняли, але досі не оприлюднили. Подивимося, чи не розійдуться цього разу заяви Шмигаля з його діями. Раніше розходилися.

Наприклад, будучи заступником начальника податкової Львівської області, Шмигаль запам’ятався акцією “Хабарників до в’язниці”, коли запропонував підприємцям повідомляти на його особисту пошту про факти тиску з боку фіскалів. У рамках цієї ж “акції” Шмигаль закликав бізнес бути чесним, платити податки в повному обсязі, не давати хабарів, а скаржачись на фіскалів, не боятися називати конкретні прізвища. Про результати ініціативи Шмигаля невідомо. Відомо, що при ньому так і не закрили місцевого пункту митного контролю, який побудував і яким опікувався львівський “король контрабанди” Сергій Бадяк. А сам Шмигаль про Бадяка відгукується з пієтетом, називаючи його успішним підприємцем і зразковим інвестором. Мабуть, ніхто йому в “особисті” так і не кинув кляузи на інвестора-підприємця.

Ще Шмигаль вирізнився в ДФСУ тим, що потрапив до списку співробітників, які не подали майнових декларацій і люстраційних заяв. Декларація Шмигаля не найбільш “видатна”, — більша частина рухомого й нерухомого належить його дружині. А от люстрації він міг побоюватися, бо 2012-го пройшов у кадровий резерв Віктора Януковича “Нова еліта нації”. Що, загалом, не злочин (бо Шмигаль на держслужбі з 2009-го, з невеликими перервами), але свідчить про його давнє прагнення робити кар’єру чиновника й політика. І як про держчиновника, про нього відгукуються позитивно. Співрозмовник DT.UA характеризує Шмигаля так: “Старанний і досвідчений керівник, готовий на компроміси, і здібний переговірник. Орієнтований на результат, а не піар. Лажати не буде”.

Його не призначили головою Львівської облдержадміністрації, бо Андрій Богдан боявся посилення “львівських”, які всі як один прихильники Порошенка. Але втрачати цінного фахівця не стали і відправили керувати Івано-Франківською ОДА. Подальше кар’єрне зростання Шмигаля не пов’язане з будь-чиїм лобізмом. Він просто імпонує Зеленському й викликає в нього довіру. І не дивно, враховуючи, що попередній склад Кабміну працював під гаслом “Ні дня без факапів!”. Але зв’язків у Києві в Шмигаля немає, зате на Львівщині — хоч відбавляй, і його прихід в уряд неминуче призведе до того, що “львівські” потягнуться в столицю. Це поки що, мабуть, єдиний потенційний конфлікт Шмигаля з правлячими елітами.

Чи справлятиметься він, враховуючи надто складні умови, в яких доведеться працювати? Так, Шмигаль — командний гравець, але він цієї команди не вибирав, він просто був присутній при відборі. Чи спрацюється він зі збірною солянкою та чи зможе стати лідером, а не ретранслятором, — запитання. Ще більше — на чиєму боці в результаті гратиме Шмигаль і наскільки агресивно? На перший погляд, йому буде складно приймати рішення, що обмежують апетити Коломойського, та й показувати МВФ середній “палицю”.

Так, Шмигаля, який пропрацював лише шість місяців, назвали одним із найефективніших голів облдержадміністрацій за нової влади. Але ефективність голів ОДА вимірялася кількістю запропонованих ініціатив, а кількість далеко не завжди говорить про якість. Мою увагу, наприклад, привернула одна маленька, але показова історія з цього минулого Дениса Шмигаля.

У вересні минулого року тоді ще голові ОДА Івано-Франківської області Шмигалю дрібний фермер поскаржився на керівництво місцевої сільради. Протягом двох років фермер платив за оренду земельної ділянки землеуправителю сільради, хоча той не був її власником, а земля взагалі виявилася державною. Коли правда спливла, фермер звернувся в поліцію, платити за оренду перестав і подав документи в сільраду, щоб взяти землю в оренду офіційно. Все зробив правильно, але… Поліція не діє, сільрада підприємця ігнорує, а в господарстві фермера невідомі зламали 700 кущів лохини й порізали колеса трактора. Історія проста й вирішувана, особливо для “суперефективного” голови ОДА. Але Шмигаль, вислухавши фермера, першим ділом відчитав його за те, що він два роки платив “місцевому баризі, власноручно створивши собі ці проблеми”, а потім додав, що не впевнений, що це питання взагалі він може вирішити. Але ж це проблема нанорівня. Як же поводитиметься Шмигаль, стикнувшись із макровикликами?

Хочеться сподіватися, що “треба було не платити цьому баризі й власноручно створювати собі проблеми” він буде сміливо відповідати ходокам Ігоря Валерійовича, Ріната Леонідовича, та й, імовірно, Петра Олексійовича. Що акція “Хабарників до в’язниці” відновиться та стане-таки результативною. Що ефективність КМУ вимірюватиметься не кількістю ініціатив, а стабільним і упевненим зростанням економіки і доходів населення. Але хоч би не виявилося в результаті, що цього питання він узагалі не може вирішити.

Юлiя Самаєва

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here