ПРИХОДИТЬ РІЗДВО ХРИСТОВЕ

0
461

Схоже, що варто-таки святкувати як люди, з усім світом. Тоді може не тільки духовно, але й матеріально трошки на вищий щабель піднімемося. Та й зможемо зустріти Новий рік, не оглядаючись на піст і не чекаючи дозволу Церковної влади, щоб побавитися.
Хоча, з іншого боку, то й добре мати щороку два Різдва—західне та традиційне. Бо більшість галичан здавна так святкували. Щоправда, тепер перше Різдво—не стільки католицьке, скільки вже американське. Зате друге Різдво—це вже справді наше, з дванадцятьма стравами, з кутею, з дідухом, з колядками.
Христос Рождається!
Славімо Його, і якось не помічаємо серед цієї радості глибокого трагізму, закладеного у цих Різдвяних дійствах. Не лише передчуття Голгофи, бо за нею прийде й Воскресіння, а того мимохідь промовленого вертепним Іродом наказу про винищення усіх немовлят… Адже вони стали першими жертвами задля нашого Спасіння.
Такий і весь наш теперішній світ—тривожний, безжалісний, з війнами, терористами, землетрусами, катастрофами, хворобами та небезпеками. Не оминають лихоліття світ і цього Нового року. Здається, вони вічні.
Та все-таки не втрачаємо надії, що приходить щороку з гарним святом Різдва Христового, що народжує в наших душах надію та сподівання. Адже без нього неможливо жити. Як і без любові, яка понад усе, бо породжує життя та надає йому сенс.
Приходить Святий вечір, а за ним Різдво. І так хочеться не думати про погане та найгірше, а помріяти про те, щоб шляхи Господньої Благодаті частіше пролягали через наш край, наше місто, наші домівки. І наша доля під Її опікою таки поліпшиться. Якщо ж, звичайно, ми того захочемо.
Сторінку підготував Іван ДМИТРІВ