Проблемою є не так мобілізація, як жахлива комунікація мобілізації

0
40

Що почалося ще з грудня минулого року. І залишиться на совісті політиків, вважає Сергій Фурса.

У мережі з’явились дописи від представників українського бізнесу про те, як погано на діяльність цього бізнесу впливає мобілізація. Причому мова йде навіть не про великі заводи, а про файні ресторани, якість сервісу в яких може впасти.

Хм.

Чи є мобілізація проблемою для бізнесу? Та звісно. Для бізнесу брак робочої сили це є ключовою проблемою, поряд з безпекою. Значно випереджаючи наше улюблене верховенство права, а точніше його відсутність, і корупцію. Це проблема була актуальна навіть до повномасштабного вторгнення. Депопуляція і брак робочої сили. Значно посилилася під час війни. І звісно буде проблемою після. Тому вже зараз варто розробляти стратегію з залучення мігрантів.

Але ключове питання — і що? Який варіант може запропонувати бізнес? Причому той бізнес, який не може претендувати на економічне бронювання і навряд чи як представник сфери послуг платить багато податків. Отже, яка альтернатива мобілізації? Капітуляція?

Що можна зробити, щоб вирішити ключову проблему браку робочої сили — брак людей в армії? Якщо хтось знає альтернативні методи вирішення, то нехай скаже. Бо досі в історії людства ніхто не вигадав нічого краще, за мобілізацію. Причому мобілізацію примусову, бо добровольці закінчились. Вони завжди закінчуються раніше, ніж війна.

І навіть якщо ви думаєте, що українській владі давно час піти на перемовини, це не скасує мобілізації. Бо за стіл перемовин можна сідати тільки з сильною позицією. І путін, якщо буде бачити, що в українській армії нікого немає, навряд чи навіть подумає домовлятись.

Чи є мобілізація справді проблемою для бізнесу? Звісно є. Але. Є одне але.

Зараз в Україні на ринку праці є приблизно 13−14 млн людей. А держава має мобілізувати цього року від сили 300 тисяч людей. Якщо ми візьмемо в руки калькулятор, то побачимо, що це становить 2−3 відсотки від наявної робочої сили. Так, це при наявності на ринку браку робочої сили вже сьогодні. Але, все одно, чи можна драматично заламувати руки і казати, що точно не буде кому працювати в економіці, при випаданні 2−3 відсотків робочої сили? Навряд чи.

За нашими оцінками, мобілізація вдарить по економіці. І приведе до зменшення приросту ВВП цього року. Замість зростання, наприклад, у 4,5 відсотків ми отримаємо зростання у 4.0 відсотків. Зростання економіки під час війни. Не варто, напевно, згадувати, що буде з економікою без армії? Не варто нагадувати, що сталось з ВВП Маріуполя. Наприклад. І не варто згадувати, що поточна ситуація є просто економічним дивом, коли під час війни найбільша загроза для деяких видів бізнесу — погіршення якості послуг, коли доведеться опуститися до середньо європейського рівня. Не до продуктових карток. Не до інфляції у 1000 відсотків. А до більш довгого очікування лате на кокосовому молоці.

Проблемою є не так мобілізація, як жахлива комунікація мобілізації. Що почалося ще з грудня минулого року. І залишиться на совісті політиків. Дійсно, щоб мобілізувати 300 тисяч, налякали кілька мільйонів. Що уникають виходити з дому і не хочуть офіційно влаштовуватись на роботу.
Тобто піар ефект від мобілізації для бізнесу набагато страшніший, за реальний ефект. І це треба розуміти.

Чи можна було робити інакше? Комунікацію — так. Саму мобілізацію — навряд чи. Адже всі ці історії з бусами, з тим, що людей затримують на вулиці — це відповідь на слабку інституційну спроможність держави. Держави, яка не знає, скільки громадян і де вона може їх знайти. Держави, що не обліковує купу бізнесів, де люди працюють на сіро. І цього не змінити прямо зараз, під час війни. А приходити тільки до білого бізнесу було б якраз не справедливо. Хоч і найпростіше. Та й білий бізнес страждає найбільше, бо йому треба наймати людей офіційно, відразу «засвічуючи» їх у відповідних органах. І також зрозуміло, коли те саме ТЦК намагається йти шляхом найменшого спротиву і йде до того самого білого бізнесу частіше, ніж шукає людей, що ніде не світяться. Тим більше, що суспільство якраз більш болюче реагує на те, коли ТЦК працює з людьми з сірої зони, застосовуючи методи «бусіка» і поліцейських рейдів.

Але держава є такою, якою є. З усіма вадами. Але це наша держава. Її слабкості — це наші слабкості. І альтернативою є тільки путінська окупація. Що буде для бізнесу набагато шкідливішим явищем, ніж мобілізація.

Фото Генерального штабу ЗСУ

***

Генеральний штаб ЗСУ оприлюднив загальні бойові втрати противника з 24.02.22 по 23.05.24.

Згідно з повідомленням, втрати російських окупантів орієнтовно становлять:

  • особового складу‒ близько 497700 (+1330) осіб ліквідовано,
  • танків‒ 7622 (+11),
  • бойових броньованих машин‒ 14748 (+27),
  • артилерійських систем‒ 12860 (+40),
  • РСЗВ‒ 1077 (0),
  • засоби ППО‒ 813 (+1),
  • літаків‒ 355 (+1),
  • гелікоптерів‒ 326 (0),
  • БПЛА оперативно-тактичного рівня‒ 10391 (+45),
  • крилаті ракети‒ 2209 (+1),
  • кораблі / катери‒ 27 (0),
  • підводні човни‒ 1 (0),
  • автомобільної техніки та автоцистерн‒ 17513 (+71),
  • спеціальна техніка 2094 (+4).

Дані уточнюються.