«Сьогодні не тільки відродилася історична амбасада української духовності в Італії, але й — наша Батьківщина стала ближчою тисячам українців, які проживають далеко від свого рідного дому», — хвилюючись розповідає «Дню» сорокап’ятирічна Тетяна про освячення однієї з найбільших християнських святинь — Собору Святої Софії в Римі. Таких віруючих паломників вихідців з України, як пані Тетяна, на цих вихідних до Риму зібралося близько десяти тисяч. Вони приїхали (більше 20 країн) з Італії, США, Канади, Аргентини, Бразилії, Австрії, країн Близького Сходу, Азії та СНД, аби на власні очі стати свідками освячення реконструйованого славнозвісного Собору Святої Софії в рамках Всеукраїнської національної прощі та послухати богослужіння глави і отця УГКЦ Блаженнішого Патріарха Святослава (Шевчук) у головному храмі Католицької Церкви — Соборі святого Петра.
Цей собор — найбільший духовно-культурний центр для українців. Протягом двох днів паломники зі США, Канади, Аргентини, Бразилії, Австралії, країн Близького Сходу, Азії, країн колишнього СРСР стануть свідками благословення відреставрованого Собору святої Софії. Сьогодні цей Собор є представництвом України в християнському центрі Європи.
Історія виникнення Собору святої Софії почалася 43 роки тому. Його було збудовано 1969 року за ініціативою голови підпільної у той час Української греко-католицької церкви Йосипа Сліпого на пожертвування вихідців із України, які покинули Батьківщину. Головний ідеолог створення Собору після звільнення із заслання в лютому 1963 року поїхав жити до Риму. А уже в жовтні цього ж року під час засідання другого Ватиканського собору Йосип Сліпий оголосив про намір побудувати в Римі Собор Святої Софії.
Назва Собору — не випадкова. Так його назвав Йосип Сліпий на честь Собору святої Софії у Стамбулі (під назвою Ая-Софія) і Софійського собору в Києві, побудованого за наказом князя Ярослава Мудрого. 1964 року Йосип Сліпий вирушає у навколосвітню подорож, під час якої відвідує всі міста, де жили етнічні українці. Саме тоді й було зібрано кошти на створення храму, а потім почалося і будівництво. 27 вересня 1969 року відбулося освячення побудованого Собору святої Софії. Репортаж про це благословення відреставрованої святині українців у Італії читайте в найближчих номерах «Дня».
«Спочатку Йосиф Сліпий почав будувати університет, а згодом — Собор», — розповідає колишній його семінарист, ректор Українського Католицького Університету (УКУ) владика Борис Гудзяк. Щоправда, після здобуття незалежності університет перенесли до Львову, а при Соборі Святої Софії лишився Інститут святого Климента, куди на навчання в папські університети щороку приїжджають українські студенти. Тож дітище Йосифа Сліпого протягом багатьох десятиліть виконувало і продовжує виконувати духовно-культурницьку роль.
Втім, Собор Святої Софії — це не тільки духовна амбасада українців в Європі. «Відомо, що Собор Святої Софії та Інститут святого 
Климента папи, який знаходиться поруч із Собором, споруджувалися, коли Церква в Україні переслідувалася і не могла вільно проводити свою діяльність. Тоді ця святиня стала центром, який об’єднував українську діаспору з цілого світу. З іншого боку, Собор виконував не лише роль культурного центру в звичному розумінні цього слова, але став рідним домом, частинкою України, і продовжує ним бути для багатьох українців, зокрема тих, що живуть у Римі», — говорить секретар Конгрегації для Східних Церков владика Василь Циріл. За його словами, українська святиня в Італії стала і місцем соціокультурного об’єднання людей. «Собор святої Софії є також можливістю для римлян відкрити для себе іншу культуру, мистецтво та духовність іншого народу. Це, так би мовити, можливість відкрити для себе іншу частину Європи», — пояснив владика Циріл.
Величезне значення ця святиня має і для ліквідації багатьох білих плям в українській історії. Адже саме при Соборі Святої Софії знаходиться частина безцінних архівів Західноукраїнської Народної Республіки! Свого часу ці документи збереглися в Відні, але згодом їх передали
Патріархові Йосифу. «Це досить велика збірка, особливо, на німецькій та французькій мові. Це більше документи дипломатичного корпусу, які репрезентували нашу Україну на Заході», — розповідає про безцінні історичні знахідки проректор УКУ, отець Богдан Прах. Одну з перлин архіву (оригінал паспорта Михайла Грушевського) передали до України, каже він. Ще багато цікавого чекає свого часу, аби зрештою потрапити на Батьківщину. Але спочатку, каже отець, весь архів має бути оцифрований.
На думку Бориса Гудзяка, значення українського Собору в Італії, зважаючи на всі глобалізаційні процеси в світі, зростає. Зокрема, окремої уваги заслуговує тема нової євангелізації, обговоренню якої було присвячено Вселенський папський собор, який відбувався у Римі паралельно з благословенням української святині. «Ми українці, які пройшли горнило випробувань найтяжчих переслідувань в ХХ столітті, маємо що сказати до цієї теми і маємо велику відповідальність перед європейцями, які забувають свою християнську культуру. Нам треба нагадати їм, що витоки і фундамент Європи — християнські… Християнство та Євангелія сьогодні мають знову заговорити. Як це буде? Ми не знаємо, бо це культурнотворчий процес. Але цей собор та духовний осередок навколо нього має бути українським висловом та інструментом для виконання цього великого та сучасного завдання», — окреслив одне з важливих завдань для української святині в Римі Борис Гудзяк.
Відновлення собору підтримали 72 жертводавців, вихідці з України. Їхні імена перелічені на пам’ятній табличці у Соборі. «Без жертводавців, зокрема з України, цей собор був би неможливим. Собор був оновлений за рік, це справді маленьке чудо», — говорить Блаженнійший Святослав, глава УКГЦ.
Завдяки фінансовій підтримці 72 свідомих українців історично-культурна пам’ять отримала право на своє продовження та подальше життя. Адже завдяки зібраним коштам Собор отримав нове обличчя: відремонтований дах, нову систему опалення та вентиляції, частково відновлену унікальну золоту мозаїку, вікна прикрасили різнокольорові візерунки з 31 герба митрополитів та патріархів української греко-католицької церкви (починаючи з XVI століття від часів Берестейської унії).
Окрема подяка в організації поїздки до Риму консульському відділу Посольства Італії в Україні, яке пішло на зустріч і в стислі терміни видало візу на в’їзд, а також релігійному товариству для українців-католиків «Свята Софія».
Наталія БІЛОУСОВА,
Київ — Рим — Київ
