Схоже, головною державною установою останніх тижнів несподівано став ВАКС.
Не Банкова з її нескінченними зверненнями, планами, «історичними рішеннями» та новими мільярдами, яких терміново бракує.
А суд, де все значно прозаїчніше: підозра, докази, прокурор, адвокат, ухвала.
І саме тут виникає вкрай неприємний для Зеленського парадокс. Рішення ВАКС сьогодні сприймаються суспільством із незрівнянно меншим запасом скепсису, ніж чергова політична заява Банкової.
Бо суд принаймні мусить пояснювати, чому депутат Юрченко отримує дев’ять років, чому фігуранти «Феміди» залишаються за ґратами і звідки беруться десятки та сотні мільйонів застави.
Банкова тим часом повідомляє партнерам, що Україні раптом не вистачає ще 27 мільярдів доларів на оборону. І партнери вже не хапаються автоматично за чекову книжку — вони хапаються за калькулятор.
Ось так і сталося, що ВАКС поступово перебирає у Банкової найдефіцитніший ресурс української влади. Не гроші. Довіру.
І це для Зеленського може виявитися значно дорожчим за 27 мільярдів доларів.
Один день — два дуже неприємні сигнали політичному класу
11 вересня ВАКС примудрився вмістити в один день майже всю політичну історію епохи Зеленського — від перших скандалів «турборежиму» до нинішніх справ, у яких слідство вже блукає коридорами великого бізнесу й Офісу президента.
Спочатку — Олександр Юрченко. Чинний народний депутат, обраний від «Слуги народу», отримав дев’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна. Вирок ще не набрав законної сили і може бути оскаржений, але політичний вирок цій історії вже навряд чи перепишеш.
Колись Юрченко був лише одним із перших гучних скандалів монобільшості, яку Зеленський заводив до парламенту під гаслом тотального оновлення влади. Минуло шість років — і символ «нових облич» отримав цілком старомодні дев’ять років.
А буквально поруч ВАКС розглядав уже нову політичну епоху. Вадиму Столару, одному з ключових підозрюваних у справі «Феміда», суд визначив заставу в 300 мільйонів гривень та низку процесуальних обмежень. І це вже зовсім інший масштаб. Якщо Юрченко — хвіст раннього «Слуги народу», то «Феміда» веде слідство у значно небезпечніші для влади нетрі: забудовники, сотні мільйонів, державні реєстри, суди, Мін’юст і люди з президентської вертикалі.
Так один день з’єднав початок і можливий фінал цілої політичної моделі. В одному залі ВАКС фактично підбивав підсумок старому скандалу, в іншому — відкривав наступну главу нового.
І для українського політичного класу це, мабуть, найнеприємніша новина: справи, які політики давно навчилися переживати в телевізорі, рано чи пізно можуть закінчуватися не пресконференцією. А вироком.
Чому Столар — принципово важливіший за чергового фігуранта?
Вадим Столар у «Феміді» важливий не розміром застави у 300 мільйонів. І навіть не депутатським мандатом. Його поява серед ключових підозрюваних змінює сам масштаб справи: НАБУ і САП описують уже не епізод корупції, а цілу інфраструктуру рейдерства, яка могла використовувати державний механізм як приватний сервіс.
20 серпня Столару заочно повідомили про підозру за п’ятьма статтями. За версією слідства, йдеться про злочинну організацію, заволодіння майном, підроблення документів та втручання в інформаційні системи. І цифри тут промовисті: два підприємства з активами приблизно на 248 мільйонів гривень, спроба заволодіння нерухомістю ще більш як на 207 мільйонів, окремо — об’єкти в центрі Києва вартістю понад пів мільярда.
Але найцікавіше навіть не арифметика. Рейдерство такого рівня неможливо здійснювати ломом і болгаркою. Потрібні реєстри, документи, рішення, чиновники, юристи, суди. Потрібна здатність змусити державну машину в потрібний момент повернутися в потрібний бік.
Тому «Феміда» поступово перетворюється на значно небезпечніше для влади запитання: чи розслідує НАБУ діяльність групи багатих і нахабних ділків — чи розкопує механізм приватизації державних повноважень?
Столар тут принципово важливий саме як можливий вузол зв’язків між великими грошима, нерухомістю та політикою. А коли серед інших фігурантів справи з’являється ще й колишня заступниця керівника Офісу президента, географія розслідування стає для Банкової зовсім неприємною.
Бо слідство наближається вже не до дверей державних установ. Воно намагається з’ясувати, хто і навіщо отримав від них ключі.
Микитась — Мудра — Столар: три поверхи однієї конструкції
У «Феміди» вже вимальовується власна архітектура. Микитась — великий бізнес і забудова. Мудра — людина, яка донедавна працювала на верхньому поверсі президентської вертикалі. Столар — великий капітал, депутатський мандат і політичні зв’язки. Додамо керівника «Метробуду» Валентина Єлізарова — і перед нами вже не компанія випадкових знайомих, а конструкція, зв’язки всередині якої тепер намагаються довести НАБУ і САП.
Цікаво навіть подивитися на арифметику ВАКС. Мудра — 20 мільйонів застави. Єлізаров — 20. Микитась — 30. Столар — 300 мільйонів. Застава Столара у десять разів більша за визначену Микитасю і в п’ятнадцять — Мудрій. Звісно, застава не є «ціною вини» і тим більше вироком: суд визначає її з урахуванням ризиків та майнового стану підозрюваного. Але масштаб промовистий.
Ще промовистіше інше: грошей раптом немає. Мудра, Микитась та Єлізаров залишаються під вартою, бо необхідні суми за них не внесли. І це на тлі «Форест Гампа», де слідство розбирається, як для застави за Германа Галущенка вдалося мобілізувати 150 мільйонів гривень і яку роль у проходженні цих коштів відігравав державний Sense Bank.
Виходить дивовижний парадокс. Машина, яка, за версією НАБУ, могла знайти величезні гроші, коли треба було витягнути з СІЗО потрібну людину, заглухла саме тоді, коли за ґратами опинилися її ймовірні механіки.
Причини можуть бути різні: заблоковані фінансові канали, страх заставодавців перед фінмоніторингом, небажання партнерів світити походження коштів або просто рішення більше нікого не рятувати. Поки це лише версії.
Але факт залишається фактом: ще недавно у цій історії загадкою було, звідки беруться сотні мільйонів. Тепер загадка — чому їх раптом ніхто не хоче давати.
І тут «Феміда» неминуче стає політичною проблемою особисто Зеленського — незалежно від того, чи знайде слідство будь-які докази його власної причетності. Бо президент сім років будував максимально централізовану вертикаль і персоналізував її успіхи: уряд — його команда, парламентська більшість — його команда, Офіс президента — тим більше його команда. Неможливо нескінченно приватизувати всі перемоги влади, а коли правоохоронці приходять до людей із цієї вертикалі, оголошувати, що президент тут ні до чого.
Саме тому Мудра для Банкової небезпечніша за десяток випадкових корупціонерів. Вона працювала не в далекій райдержадміністрації, а заступницею керівника Офісу президента. І якщо судовий процес підтвердить хоча б частину конструкції, яку сьогодні описують НАБУ і САП, питання до Зеленського буде вже не кримінальним, а політичним: як система, яку президент роками замикав на власному Офісі, могла не помітити, що відбувається у неї під боком?
Бо у надцентралізованої влади є одна неприємна властивість: разом із повноваженнями нагору централізується і відповідальність.
Мільярд застав — і це вже система
Від цієї арифметики справді волосся стає дибки. «Мідас», «Форест Гамп», «Феміда», тепер «Карфаген» — і рахунок застав у резонансних провадженнях ВАКС пішов уже не на десятки, а на сотні мільйонів і загалом перевалив за мільярд гривень.
Один «Мідас» дав понад 513 мільйонів уже внесених застав. Герман Галущенко — 150 млн, Андрій Єрмак — 140 млн, Ігор Фурсенко — 95 млн, Дмитро Басов — 40 млн, Леся Устименко — 25 млн, Людмила Зоріна — 12 млн, Олексій Чернишов — 51,6 млн. І це без невнесених застав та заочних арештів.
«Форест Гамп» виник уже навколо походження тих самих 150 мільйонів Галущенка: НАБУ і САП стверджують, що розслідують механізм їх легалізації. Голові Sense Bank Олексію Ступаку ВАКС визначив ще 15 млн застави.
«Феміда» додає новий поверх: Мудра — 20 млн, Єлізаров — 20 млн, Микитась — 30 млн, а Столар — вже 300 мільйонів. І тут справа остаточно перестає бути історією одного забудовника. У матеріалах слідства поруч опиняються великий бізнес, народний депутат, колишня заступниця керівника ОП, державні реєстри та Мін’юст.
А щойно відкривається «Карфаген» — ВАКС відправляє посадовця Офісу генпрокурора Сергія Кропиву під варту з альтернативою ще 120 млн грн. Тут уже важко відмахнутися сакраментальним «окремі корупціонери». Чотири операції НАБУ починають складатися у рентген одного державного організму: енергетика, Офіс президента, державний банк, Мін’юст, прокуратура, парламент.
І найгірше для Зеленського навіть не мільярд застав. Найгірше питання простіше: скільки ще таких поверхів має державна вертикаль, яку він сім років будував як вертикаль особистої політичної відповідальності?
Двадцять сім мільярдів — як вирок
І ось після всього цього Зеленський приходить до партнерів із новим рахунком: Україні до кінця року бракує ще 27 мільярдів доларів на оборону. Гроші справді потрібні — війна пожирає мільярди. Але проблема Банкової вже не тільки в тому, де їх узяти. Проблема — чому партнери мають без зайвих запитань давати їх системі, з якої гроші, судячи з масштабів антикорупційних проваджень, витікають, як крізь сито?
І тут починається політична спекуляція. Просити мільярди Зеленський поспішає. А виконувати зобов’язання щодо посилення незалежності антикорупційної системи, реформування ДБР та зменшення політичної залежності генпрокурора — аж ніяк не поспішає. Виходить дивна європейська інтеграція: Брюсселю — рахунок, Банковій — контроль. Але ж де рахунок, там має бути і контроль!
Так довго тривати не може. Бо мільярдні застави у ВАКС — це вже не бухгалтерія. Це політичний бензин. І якщо до економічної втоми, війни та корупційних скандалів додасться відчуття, що влада ще й гальмує очищення самої себе, наступний протест може початися з вимоги незалежності НАБУ, САП, ДБР і прокуратури, а закінчитися значно коротшим гаслом:«Зеленського — геть!» Найнебезпечніше для Банкової — схоже, там досі вважають, що пожежа починається лише тоді, коли її видно з президентського кабінету.
Володимир ЦИБУЛЬКО
На фото: Олександр Юрченко, чинний народний депутат, обраний від «Слуги народу», отримав дев’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна
Фото: facebook/Олександр Юрченко
