Home Україна Гончаренко не підіграє частині суспільства, а підбурює…

Гончаренко не підіграє частині суспільства, а підбурює…

0
395
Сатирична ілюстрація: Олексій Гончаренко у вигляді перекотиполя з кремлівським рупором біля партійних вказівників
Ілюстрація: ChatGPT / «Українське Слово».

Цей козачок, без сумніву, засланий. Олексій Гончаренко завжди був, м’яко кажучи, екзотичним персонажем у фракції «Європейська Солідарність». Колишній “регіонал” із проросійською позицією в якийсь момент став “свідомим”, завзято проукраїнським, і після парламентських виборів, де переміг на мажоритарному окрузі на Одещині, раптом увійшов до опозиційної, націонал-патріотичної фракції «Європейська солідарність».

З перших днів роботи нового парламенту Гончаренко зі шкіри пнувся – так старався продемонструвати свою опозиційність до Зеленського. Ще до великої війни, у залі парламенту, під час виступу Зеленського, емоційно і навіть театрально критикував президента, звертався до нього на “ти”, вступав у публічну перепалку.

Одне слово – максимально тягнув на себе ковдру палкого опозиціонера, привертав до себе суспільну увагу. Багатьом така затятість Гончаренка подобалась, значна частина опозиційно налаштованих до влади українців повірили у щирість цього “борцуна”. Та коли той почав різко й регулярно виступати проти мобілізації, педалював тему “бусифікації”, а 2025 року відмовився голосувати за продовження воєнного стану та мобілізації, дехто з прихильників опозиції, як кажуть, напружився. Що далі, то частіше політична позиція Гончаренка, зокрема – щодо війни, суперечила позиції фракції “Європейська Солідарність”.

Багато хто з журналістів та експертів писали у соцмережах та казали в очі нардепам з “ЄС”, що Гончаренка треба гнати з фракції, що він шкодить репутації опозиційної сили та персонально її лідеру Петру Порошенку. Дедалі було очевидніше, що Гончаренко працює не на інтереси опозиційної сили, а виключно на свій рейтинг. Зокрема, активно відкривав у регіонах “Гончаренко Центри”, де надавав багато безкоштовних послуг. Виникали кілька логічних запитань: звідки у нього кошти, аби це все утримувати, з якою метою він це робить, і чому це толерує лідер партії Петро Порошенко? Адже було очевидним, що рано чи пізно Гончаренко піде у самостійне політичне плавання. А “ЄС” він використав лише як черговий плацдарм та можливість відмити репутацію “регіонала”.

Чому Гончаренка так довго тримали в “ЄС” і не помічали очевидного – для мене загадка. Так, певний час уміло маскувався під патріота, але ж вуха “регіонала” там завжди стирчали за кілометр…

Можливо, такий крикун був потрібен фракції, де переважна більшість нардепів мають репутацію виважених і толерантних політиків? Можливо, Порошенко розраховував у перспективі на голоси «ядерного» електорату Гончаренка на Одещині, де він досить популярний? Можливо, боялися, що після виключення з фракції буде мстити і “переключиться” зі своєю оскаженілою критикою вже на Порошенка?..

Та якою б не була причина небажання вчасно позбутися такого токсичного “активу”, це була велика стратегічна помилка “ЄС”. Бо, як відомо, паршива вівця все стадо псує… І Гончаренко сильно підпсував репутацію єдиної опозиційної сили, особливо своїм останнім “вибриком”, так званим мирним планом. Втім, краще пізно, ніж ніколи. Прихильники «ЄС» зачекалися рішення фракції про виключення Гончаренка і зітхнули з полегшенням.

Щодо його миротворчих зусиль, то тут все очевидно. Мене аж ніяк не дивує його капітулянтство – дивує, що чимало притомних експертів почали обговорювати і навіть аналізувати по пунктах якийсь «план Гончаренка».

По-перше, забагато честі для явного “агента впливу” і провокатора. По-друге, так вони мимоволі легалізують і популяризують цього персонажа. По-третє, будь-яке обговорення “компромісів” з Росією мимоволі нормалізує капітулянство. Бо ще рік тому про таке публічно говорити було неприпустимо, непристойно. (Хоча у певної частини суспільства такі настрої, звісно, були. Адже електорат «какаяразніца» нікуди не дівся). А тепер такі, як Гончаренко, як нардеп від “слуг” Гетманцев, як мер Харкова Терехов дають частині суспільства, яка готова “домовитись посередині”, пас. Мовляв, тепер можна про це говорити і вимагати від влади поступок агресору заради миру…

Гончаренко – не популіст, як дехто хоче його представити, мовляв, він просто підігрує частині суспільства. Він не підігрує, він – підбурює, чим підсилює капітулянтські настрої. Гончаренко виконує свою роль у плані Путіна – примусити Україну до миру. Сценарій кремля очевидний – добитись перемоги вже не на полі бою (бо там вже п’ятий рік немає помітних успіхів), а в тилу: Путін розраховує, що тил “посиплеться”, бо фронт тримається. Якщо речі називати своїми іменами, то Гончаренко – звичайний пособник Кремля, колаборант, зрадник, п’ята колона.

Гончаренко займається інформаційною диверсією: допомагає ворогу підривати державу зсередини. Усі без винятку його тези – це загорнуті у папірці наративи кремля. Деякі навіть полінувався загортати, а видав у чистому вигляді. Його план можна обговорювати лише у відповідних кабінетах українських спецслужб. Як і у випадку з “ЄС”, дивуюсь, що вони з цим катастрофічно затягують…

Наталія БАЛЮК

Ілюстрація: ChatGPT / «Українське Слово».