15 ЛЮТОГО – СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ

0
335

ikonastritennya_375Цикл святкування, пов’язаного з Різдвом Господнім, закінчується на сороковий день великим святом – Стрітення Господнє.

Згідно закону Мойсеєвого, кожна жінка, що ставала матір’ю, в сороковий день по народженні дитини чоловічої статі, повинна була принести в храм Господній своє немовля для представлення його Богу. Як в подяку Богу, приносили жертву – ягня, а якщо батьки були бідніші, то приносили пару голуб’ят. Священик приймав дитину на свої руки, бо кожне хлоп’я, розкриваючи утробу матері (первісток), було присвячене Господу (Ісх. 13, 2).

Цей обряд очищення та оцерковлення дитини, також виконали Пресвята Діва Марія і праведний Йосиф-Обручник, як щирі і послушні члени старозавітної Церкви. Ця священна подія сталася за давніх часів в Єрусалимському храмі.

Саме в цей час жив в Єрусалимі святий старець на ім’я Симеон. Він був чоловіком “праведним і благочестивим, і Дух Святий був на ньому” (Лук. 2, 23).

Церква свята зберігає передання, що в далекі часи, літ за 270 до Різдва Христового, жив у Єгипті мудрий, вчений цар Птоломей Філадельф. І мав він на острові Фарасі велику бібліотеку, в якій було зібрано дуже велику кількість книг з усього світу. Не вистачало лише книг Старого Завіту, котрі були у євреїв. Цар хотів мати ці книги, а тому було запрошено мудреців, для перекладу цих книг на грецьку мову.

Через 72-х вчених мужів, які з’їхалися для перекладу священних книг, був і праведний Симеон. На його долю випало перекладати книгу святого пророка Ісаї. Коли він дійшов до слів: “Ось Діва в утробі зачне і породить Сина” (Ісая 7, 14) – він дуже здивувався, як це Діва, що не має мужа, може родити, та хотів замінити слово ”Діва” на “жона”. Але в цю мить з’явився йому Ангел Божий, що затримав його руку і промовив: “Віруй тому, що написано, а коли сумніваєшся в тому, ти сам переконаєшся, бо не помреш доти, поки не побачиш власними очима народженого від Діви, Христа-Спасителя”. І так минуло багато, багато років. Згідно передання, чекав святий Симеон цієї події до глибокої старості, доживши до 360 років.

Праведний Симеон прожив своє життя свято і непорочно, завжди відвідуючи храм Божий. А в цей день він мав особливе бажання, під дію Духа Святого, іти в храм. І ось він бачить – заходить Йосиф і Марія в двір. Божественне натхнення вказало йому: “Це Дитя і є Той Самий Цар – Месія Котрого ти чекаєш”. Тому старець з радістю бере Його на свої старечі руки.

Пресвята Діва в здивуванні поступається старцеві, а той тримає Немовля на своїх руках якийсь час, а потім охоплений радістю давноочікуваного моменту, то піднімає погляд до неба, то опускає на Святе Дитя і проголошує натхненні слова: “Нині відпускаєш раба Твого, Владико, по славу Твоєму, з спокоєм, бо бачили очі мої спасіння Твоє, що Ти наготовив перед лицем усіх людей, світ на просвіту невірних і славу народу Твого – Ізраїля” (Лк. 2, 27-32). Виголосивши свою радість і подяку Богові, що сподобився бачити Христа, святий старець віддав Дитя Матері, благословив Її з Йосифом словами пророчими: “Ось Цей поставлений для падіння й піднесення багатьох в Ізраїлі. Він буде знаком протиріччя та й Тобі Самій меч прошиє душу, – щоб відкрились думки багатьох сердець” (Лк. 2, 34-36).

Ці короткі слова сповнились, коли Богородиця дивилась на невинну смерть Сина Свого і Бога нашого на Голгофському Хресті.

В той же час в храмі була 84 літня Анна – пророчиця, дочка Фануїла з коліна Асирового, вона була вдовою і не відходила від храму, та постом і молитвою служила Богу день і ніч. І почала вона прославляти Бога і оповідати про Нього всім, що сподівались спасіння в Єрусалимі (Лк. 2, 37-38).

Величне свято Стрітення Господнє повчає нас про те, що Син Божий прийняв людський образ підкорився закону, щоб усі ми християни також виконували Божий Закон і волю Господню, пам’ятаючи слова Святого Письма, що “не всякий, хто каже до Мене: Господи!, ввійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі” (Мф. 7, 21).

Приклад Діви Марії, яка підкорилася закону і принесла на 40-й день після народження Богонемовляти в храм, навчає нас, щоб кожна жінка, яка стає матір’ю, на сороковий день, теж приходила з немовлям до храму Божого на подяку і на посвячення свого дитяти Богові. Цей обряд “воцерковлення, вводин” зберігається у Православній Церкві і по сьогоднішній день. Це перша зустріч народженого маляти з Богом, бо ми віруємо, що Син Христос і Божа Мати зустрічає нового члена Своєї Церкви.

В день свята Стрітення Господнього, посвячуються свічки в храмі. Вірні запалюють, освячують і несуть ці Стрітенські свічки до своїх домівок, як символ тої ласки Господньої і Божої благодаті, які сходять на кожного із нас. Тому ми повинні зберігати цей Божий дар в своїх душах і серцях, і підтримувати його своїм Богоугодним життям.

Кожен із нас, подібно, як Симеон зустрівся із Богонемовлятем, зустрічаємось з Господом коли приходимо в храм на молитву, коли приходимо в храм на молитву, коли приступаємо до таїнств покаяння і Євхаристії (причастя Тіла і Крові Господньої). Ми зустрічаємось з Господом, коли цілуємо святий Хрест або святі ікони. Ми зустрічаємось з Господом, коли співчуваємо своїм ближнім в горі і нещасті, або коли подаємо милостиню вбогому, бо Господь Сам сказав: “Істинно кажу вам: коли ви вчинили це одному з цих найменших братів Моїх, то Мені вчинили” (Мф. 25, 40).

Ще одна зустріч чекає нас усіх з Господом і на Страшному Суді, коли прийде Господь судити живих і мертвих.

То ж за молитвами Пресвятої Владичиці Нашої Богородиці, праведних Йосифа-Обручника і Симеона-Богоприїмця та пророчиці Анни, сподоби нас, Господи, ще в земному житті наблизитись до Тебе, а в житті вічному завжди з Тобою бути і хвалити Пречесне і Величне ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

Сторінку підготувала Марічка ДОБРОВОЛЯ