МАРІЯ БУРМАКА: „ГІТАРУ ТРИМАЮ В РУКАХ НЕ ЗАРАДИ ІМІДЖУ”

0
1245

dscf2481_386Тривалий час Марія Бурмака не спілкувалася с журналістами. Марія вважає, що все що вона мала сказати людям, вона сказала. Можливо, вона має рацію, адже за неї це красномовно говорять її пісні. Але, все ж таки, Марія знайшла декілька хвилин, аби відповісти на ті питання, відповіді на які бажають почути перш за все її шанувальники.

– Ще один рік увійшов історію. Який він був для Марії Бурмаки, чим запам’ятався?

– По-перше, я омину політичні події, які також запам’яталися, і яких було багато. Звичайно, найбільш запам’яталися запис альбому, мої концерти за кордоном та в Україні. А також запис нових пісень влітку.

– Останнім часом ти не дуже часто спілкувалася з ЗМІ. В чому причина?

– Чесно кажучи, я втомилася спілкуватися с журналістами. Просто я зрозуміла, що про політику і особисте життя я розмовляти не хочу, а творчість вже нікого не цікавить. І коли я вирішила обмежити спілкування с представниками ЗМІ, у мене з’явився час на себе, на написання нових пісень. Тому що окрім особистих речей найважливіше, що в мене є – це час. Якщо ти спілкуєшся з великою кількістю людей, то, звісно, віддаєш свої нерви. Я взагалі стала менше спілкуватися з людьми. Для мене зараз розкіш спілкуватися з тими людьми, які мені приємні, або просто цікаві. Те, що я хотіла сказати – я сказала, ці хто хотів знати мою позицію, її знають. А ті, хто не хоче про це знати, то їм напевно, це і не потрібно.

– На сцені тебе не випадково називають «дівчиною з гітарою», порівнюючи таким чином з Земфірою. Як ти до цього ставишся? Взагалі до порівнянь?

– Я граю на гітарі, це «мій» інструмент, я вчилася на ньому грати, всі свої пісні пишу з гітарою. Крім того, коли я виходжу на сцену, я граю на гітарі, а не вдаю, що граю. Тому що є багато людей, які виходячи на сцену заради іміджу не грають на ній, це помітно на будь-якій зйомці. Що стосується порівняння з Земфірою, то є багато моментів, в яких це порівняння буде доцільним. Я також як і вона пишу свою музику, пишу слова, декларую якусь свою позицію. І саме так в Україні на сцену виходжу тільки я, і більше ніхто. Через це, мабуть, і є таке порівняння.

– В музиці у тебе є кумири?

– Ні, у мене немає кумирів в музиці, просто є люди, яких мені подобається слухати. Наприклад, з психологічної точки зору, мені подобається Бах і Бетховен, мені подобається етнічна музика, подобається слухати Стінга, Еріка Клептона. Це та музика, в якій я відчуваю близькість до себе.

– З ким дружиш серед українських виконавців?

– Є найближче коло моїх друзів, а таких людей дуже небагато. Це ті музиканти, які грають зі мною, це дві найкращі подруги, які з музикою не пов’язані, і мій директор Віталій Пастух. Це є найближче коло. Є виконавці, з якими я спілкуюся. Це Сашко Положинський, продюсер Юрій Нікітін. Найближчі друзі для мене це ті, які відповідають прислів’ю «друг в беде не бросит, лишнего не спросит».

– Ти брала участь у програмі «Хочу бути зіркою». Неозброєним оком видно, що доля молодих і талановитих виконавців тобі не байдужа.

– Для мене програма «Хочу бути зіркою» – це програма перш за все амбіцій батьків, а не дітей. Коли мене запросили в журі цієї програми, мені було дуже складно, я, чесно кажучи, не уявляла участь своєї дитини в цій програмі. Але я впевнена у тому, що у нас є справжні талановиті діти. І для того, щоб вони мали музичне майбутнє, не обов’язково мати бездоганні вокальні дані, чи вміння рухатись на сцені. Насамперед, треба мати ту якість, за яку людину вирізняють з поміж інших.

– А якщо твоя донька виявить бажання піти по стопам матері, ти не будеш проти?

– Вона написала в програму «Хочу бути зіркою» лист, брала участь у прослуховуванні, але її не відібрали. В принципі, в цьому я участі не брала, це було ініціативою Ярини. Я роблю все те, що і має робити мати для своєї дитини. А саме вона вчиться в музичній школі по класу гітари. Вона бачить зворотню сторону цієї діяльності. Але я намагаюся її переконати в тому, що спочатку треба здобути фундаментальну і ґрунтовну освіту. Якщо вона буде мати таку освіту і вирішить займатися музикою, звичайно, я не бути їй забороняти, хоча в музичній діяльності є дуже багато складних моментів, про які знаю я, але не знає публіка, яка бачить мене на сцені. Ярина вже про це знає. Моя робота приносить мені величезне щастя, і я просто не можу заборонити моїй дитині відчувати подібне.

– Тобі не хотілося в повний голос про себе заявити, взявши участь, наприклад, у конкурсі «Євробачення»?

– Я вважаю, що заявити про себе на конкурсі «Євробачення», це не значить заявити про себе в повний голос. Конкурс «Євробачення» – це дуже специфічний конкурс, це не мій конкурс по формату, мені просто не подобається музика, яка на ньому представлена. Це професійна і гарна музика, але це не та музика, яку я люблю. Я знаю відгуки про свою музику від людей, які працюють зі Стінгом. І точно так, як Стінг не бере участь у конкурсі «Євробачення», точно так і я не вважаю за потрібне брати участь у «Євробаченні».

– Раніше ти зробила блискучу кар’єру телеведучої, не виникає бажання повернутися на телебачення?

– У мене є велике бажання повернутися на телебачення, але у мене немає на це часу. Крім того, що я зробила кар’єру телеведучої, я захистила дисертацію в Інституті журналістики на тему «Технології телевізійного виробництва», також я є кандидатом філологічних наук. Через це я вважаюся на телебаченні не просто професіоналом, а професіоналом-теоретиком. Але поки що займатися телебаченням, нажаль, у мене немає часу, тому що весь мій час займає музика.

– А ось твоя колега Тіна Кароль вважає, що телебачення і музика – це одна течія…

– Тіна Кароль лише ведуча телевізійної програми. Коли я працювала на телебаченні, я була і керівником проекту, і ведучою своєї програми. Я не просто читала текст, який мені готували, а керувала цілою творчою групою. В цьому контексті музика і телебачення – це діяльність по різні боки барикад Що стосується Тіни Кароль, то я бачила її виступи і хочу сказати, що вона справжній професіонал своєї справи.

– Які в тебе найближчі плани на майбутнє?

Співати, гастролювати. Що там буде далі – загадувати не стану.

Олексій ПОТАПОВ