ПРОБНИЙ ТЕСТ

0
573

Екстремальний спосіб святкування власного п’ятдесятиріччя обрав глава українського МЗС Леонід Кожара. Відзначити ювілей український міністр вирішив у Чернівцях у робочій обстановці та дружній атмосфері — у компанії зі своїм російським колегою Сергієм Лавровим. Урочиста програма передбачала обговорення делімітації Азовського моря і Керченської протоки, спільної протидії новим викликам і загрозам, прикордонного співробітництва, урегулювання придністровського конфлікту та взаємодії в рамках ОБСЄ. Привітальні номери — у виконанні членів “Свободи”, які вигукували гасла “Геть Кожару і Лаврова з Чернівців!”, “Ви нам — дешевий газ, а ми вам — суверенітет?”, “Майбутнє України — в Європі”.
 З моменту призначення Л.Кожари міністром закордонних справ не минуло й місяця. Цих трьох тижнів украй мало, щоб глибоко зрозуміти нюанси позицій і ґрунтовно підготуватися до зустрічі, аби гідно протистояти професіоналу рівня Лаврова. Навіть для таких досвідчених дипломатів, як Костянтин Грищенко, Борис Тарасюк або Володимир Огризко, кожна зустріч із російським міністром була серйозним випробуванням, до якого вони довго готувалися. А тим часом ці дипломати — в одній вагової категорії з Лавровим, вони разом працювали в радянські часи і досі звертаються один до одного на “ти”. Кожара до цієї категорії  важковаговиків не входить. І для Москви це, звісно ж, плюс.
Тому не випадково у Києві після зняття з посади К.Грищенка якийсь час сумнівалися в доцільності цієї давно запланованої зустрічі глав українського і російського зовнішньополітичних відомств. Та все ж візит вирішили не переносити: на Михайлівській, очевидно, сподівалися, що російському міністрові психологічно буде дискомфортно ставити складні запитання в день народження нового очільника українського зовнішньополітичного відомства.
Хоча поблажливість і сентиментальність ніколи не вирізняли російську дипломатичну школу — за потреби її представники з особливим почуттям зіпсують не один день народження не одному українському чиновнику і політику, — цього разу росіяни не пресингували. За свідченням учасників зустрічі, Лавров був м’який і розслаблений. І це, у свою чергу, сприятливо позначилося на психологічному самопочутті Кожари: за словами очевидців, український міністр на переговорах у розширеному складі не справляв враження знервованої і невпевненої в собі людини.
“М’яку” поведінку російських дипломатів можна пояснити хоча б тим, що Костянтин Грищенко останнім часом викликав у росіян ідіосинкразію, і вони були раді зміні співрозмовника. Тим більше що за Кожарою закріпилася репутація дипломата, схильного більш чутливо, ніж його попередник, прислухатися до слів, які лунають з Москви. Правда, не факт, що через якийсь час у Білокам’яній таку саму хворобливу реакцію не викликатиме й ім’я нового керівника українського МЗС. Наразі ж, після завершення своїх перших переговорів з росіянами, глава українського зовнішньополітичного відомства, як завважили його колеги, просто-таки “світився”.
Ну а оскільки це дебютна зустріч Кожари і Лаврова, то міністри придивлялися один до одного, налагоджуючи контакт і складаючи особисте уявлення про дипломатичні таланти візаві. Зважаючи на узвичаєну частоту зустрічей очільників зовнішньополітичних відомств двох країн, росіяни ще матимуть не одну можливість для  пресингу — Москва не змінила
своєї позиції щодо ключових питань двосторонніх відносин.
Та й не було особливого сенсу використовувати в Чернівцях “методи третього ступеня”. Заздалегідь узгоджений перелік обговорюваних питань не передбачав, що міністри ламатимуть списи за столом переговорів: обидві сторони не мають ілюзій щодо того, хто ухвалює рішення стосовно ключових проблем відносин двох країн. Поки президенти не домовляться, зустрічі міністрів — лише ритуал. У цій ситуації підписання плану взаємодії зовнішньополітичних відомств Росії та України на 2013 р. — проста формальність, яка ні до чого не зобов’язує.
Напевне російська дипломатія добре усвідомлює, що з приходом на Михайлівську нового міністра не тільки знизиться вплив МЗС на ухвалення рішень, а й зменшиться поінформованість українських дипломатів про події, що відбуваються. Надто вже різні вагові категорії у Костянтина Івановича та Леоніда Олександровича… І хоча Віктор Янукович упевнений, що “багатогранний талант” міністра Кожари послужить розвиткові української дипломатії, проявлятися, мабуть, він буде не на російському напрямі. Швидше вже свої таланти новому міністрові доведеться демонструвати у відносинах з Європейським Союзом, Сполученими Штатами, Китаєм, країнами Перської затоки. Або при реалізації курсу на економізацію зовнішньої політики. Або у вирішенні регіональних конфліктів. Зокрема придністровського. А на Банковій і Михайлівській уже давно визрівають ідеї виступити з новими ініціативами щодо його врегулювання: “план Януковича” має прийти на зміну “плану Ющенка”. (Тим більше що Кожарі дуже підфартило з посадою голови ОБСЄ, яка додає ваги, тішить самолюбство і надає чудову можливість зайвий раз “засвітитися” в мас-медіа.)
Та чи буде ініціатива з урегулювання придністровського конфлікту тільки українським проектом чи спільним українсько-російським? Це питання дуже зацікавило Європейський Союз, який докладає великих зусиль для зняття напруженості в регіоні. У Чернівцях Сергій Лавров висловив надію, що до лютневої зустрічі у Львові з придністровського врегулювання вдасться підготувати деякі ідеї: “На нас лежить особлива відповідальність, тому вважаю природною домовленість тісніше координувати наші дії в контексті просування формату “5+2”.
Україна сьогодні цікава Росії ще й у зв’язку із головуванням Києва в ОБСЄ: російська дипломатія не проти використати можливості для реалізації своїх планів стосовно цієї трансатлантичної організації.
Показово, що на переговорах у розширеному складі не звучала жодна з ключових тем українсько-російських відносин — Митний союз. І питання нібито не обговорювалося з ініціативи української сторони, яка не бажала псувати враження від першої зустрічі. Хоча Лаврову напевне було що сказати Кожарі під час зустрічі тет-а-тет.
До свого призначення Л.Кожара мав досить невиразну позицію у питанні Митного союзу, намагаючись і АП догодити, і обличчя експерта-міжнародника не втратити. А що тепер? Чи зможе Кожара генерувати якісь ідеї, чи буде безвладним виконавцем команд з АП? До слова, цікаво, наскільки стаття в “Українській правді” голови представництва України при Європейському Союзі Костянтина Єлісєєва “Сім міфів щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС” (у ній український дипломат укотре чітко пояснив, чому Україні не слід вступати в Митний союз) відповідає баченню нового міністра? Що це було — узгоджений з Банковою сигнал Москві напередодні зустрічі двох міністрів чи розпачливий крок дипломата, який зважився на самостійний вчинок в обстоюванні національних інтересів?
У Чернівцях Леонід Кожара публічно знову невиразно говорив про Митний союз та українську позицію, стараючись не дратувати російську сторону і водночас зберегти можливості для продуктивної роботи на західному напрямку. Виступаючи в Чернівецькому університеті, український дипломат заявив: “Орієнтація України на європейські норми суспільного життя в жодному разі не означає геополітичного, економічного чи культурного відриву від наших друзів, у тому числі від Російської Федерації”…
Володимир КРАВЧЕНКО