НАЙСВІТЛІШИЙ ДЕНЬ

0
634

Знову лине до нас свято найвеличніше і найосяйніше — Світле Христове Воскресіння, Пасха, Великдень.
Воскресіння Христове — найзнаменніша для християн подія. Бо ж він Сам воскрес і тим подав нам надію воскресіння для вічного блаженного життя. З Воскресінням Христовим і небо, і земля, і пекло сповнилися світла.
Не переказуватимемо тут ще раз Святе Письмо — нехай кожен, хто бажає, відвідає Божий храм і послухає казання священнослужителя. Нагадаємо лише, що Сила і Слава Воскресіння Христового постали вже у самі дні смерті Його і Світлого Його Воскресіння. У день смерті Спасителя численні тіла померлих ожили, і по Воскресінні Його ввійшли в Єрусалим та явилися багатьом. Силою Воскресіння Христового творили чудеса і воскрешали мертвих святі апостоли. Наприклад, апостол Павло воскресив на Криті померлого сина проконсула Рустика. Апостол Филип воскресив померлу дитину на руках плачучої матері. Чинили так і інші святі. Скажімо, преподобномучениця Євдокія одним подихом позбавила життя молодого розпусника, а потім воскресила, щоби спрямувати на шлях доброчесності. Великомученик Пантелеймон став безоплатним лікарем після того, як ім’ям Христовим воскресив укушеного змією мертвого хлопчика… Діянням таким немає ліку.
І ще ось що варто, либонь, нагадати. Як відомо, в день Воскресіння Христового першими дізналися про це деякі жінки, котрі прийшли, щоби помастити миром Його тіло. За наказом янгола, мироносиці передали звістку апостолам. А тоді й Сам воскреслий Ісус явився людям. Але передусім порадував Він Пресвяту Матір Свою, сповістивши Її через янгола. Ось як співає наша Церква:
«Янгол гукав Благодатній: Чиста Діво, радуйся! І знову кажу: радуйся! Твій Син воскрес із гробу третього дня по смерті і мертвих воскресив: люди, веселітеся!
Слався, слався, новий Єрусалиме, слава бо Господня над тобою засяяла: радій нині й веселися! Ти ж, Чиста Богородице, радуйся про воскресіння Тобою народженого».
Світлий Великдень є перехідним празником, тобто буває не в одні й ті ж, а в різні числа місяців у році, як і деякі інші святкові та поминальні дні. Перехід їх зазвичай залежить від часу святкування найголовнішого з усіх — Пасхи, Великодня.
Сама ж Пасха у нас, за особливим обчисленням, яке зветься Пасхалією, може святкуватись від 22 березня до 25 квітня за старим або від 4 квітня до 8 травня за новим стилем (відповідно за Юліанським і Григоріанським календарем). Це є перша неділя після юдейської Пасхи (Пейсаху), яка звичайно припадає на день весняного березневого Повномісяччя.
Празник Пасхи поєднаний з багатьма урочистими й знаменними обрядами. На утрені буває Хресний хід навколо храму на спомин про подорож мироносиць до гробу Спасителя; ми христосуємося один з одним (причому, за правилом, чоловіки — з чоловіками, а жінки — з жінками) на знак радості й любові; обдаровуємо один одного червоними яйцями, адже з яйця виходить жива істота — як і Христос повстав од гробу; після обідні (за правилом, саме тоді) священик благословляє (святить) паски та крашанки; царські ворота у храмах залишаються прочинені весь Світлий тиждень — на знак того, що воскреслий Христос відчинив нам двері Царства Небесного.
Звичай обмінюватись на Пасху червоними яйцями бере початок у глибокій давнині. Яйце у багатьох народів було ніби зображенням животворної сили. Подекуди годилося, приходячи до визначної особи, а надто вперше, дарувати їй щось на знак поваги. Бідні люди зазвичай приносили яйце свійської птиці. Свята рівноапостольна Марія Магдалина, прийшовши до імператора Тиверія зі звісткою про воскресіння Христа, принесла в дарунок яйце. У відповідь на її розповідь, кесар лише засміявся, сказавши, що воскресіння мертвого неможливе — як і те, щоб яйце в руці жінки стало червоним. Ту ж мить яйце перед його очима почервоніло. Втім, існують інші перекази про відвідини Тиверія Марією Магдалиною. Не в тому річ. А в тому, що великодня червона крашанка нагадує нам один із догматів нашої віри і немовби служить видимим знаком воскресіння мертвих, запорукою якого є Воскресіння Христове. Червоний же колір указує на спокуту людського роду пролиттям крові Богочоловіка. Тож даруючи один одному на Великдень червоне яйце, ми ніби символізуємо радість від того, що й самі колись силою Спасителя, який пролив за нас Свою кров і воскрес, теж звільнимося від тліну смерті і перейдемо у нетлінне безсмертя.
Обрядовою стравою на Великдень є паска у вигляді заокругленого згори циліндра. Рецептів приготування — десятки, якщо не сотні. Власне класична паска — непечена й неварена, головну частину якої становить кисломолочний сир із додаванням вершкового масла, сирих яєць (або самих лише жовтків), сметани або вершків, цукру, меду. Усе має бути ретельно перетерте. Можна додати родзинки, цукати, горіхи, варення, ваніль, корицю, цедру тощо. Але в Україні поширеніші печені паски з борошна, а також суто український різновид їх — папошник (папішник), відмінність якого — посилена кількість яєць у тісті, особливо жовтків (іноді вдвічі більша, ніж у звичайних пасках). Є ще спрощений варіант папошника — мазурек, поширений колись на Правобережжі, передусім на Поділлі.
За правилом, паски печуть у ніч проти Великої (Страсної) п’ятниці, а крашанки фарбують Великої суботи. Втім, нині цього правила дотримуються не скрізь і не завжди. Чимало господинь взагалі відмовилися від приготування пасок і купують готові (як і крашанки). Та найголовніше — освятити паску і яйця у церкві. Можна освячувати також різноманітні солодощі, печиво, булочки, вафлі й т. ін. Можна, але прямої потреби в освяченні цих ласощів немає. А от що священнослужителі освячувати не радять, так це м’ясні продукти — сало, ковбаси, шинку, а також спиртні напої, навіть кагор. Священики не радять, а люди все одно несуть…
Важливо не лише прийти до церкви і дочекатись, поки панотець покропить принесене вами Святою Водою. Дуже важливо увійти всередину храму і помолитись. А з ковбасами (дехто приносить навіть ціле смажене порося) вхід туди вкрай небажаний.
Класти паски та крашанки заведено (але не обов’язково) в кошик, щоб нічого не пом’ялося і не подушилося. На низ кладуть святкового рушника і його ж краями згори накривають харчі, якщо ж їх багато, можна взяти ще один рушник. Перед освяченням в одній із пасок закріплюють і запалюють свічку, а з харчів знімають рушник, відкриваючи їх для Святої Води.
Нарешті, варто підготувати пожертву для храму. Це може бути пасочка, пара яєчок, гроші. Для збирання пожертв ходить спеціальний служник.
А от освячувати хрестики та іконки під час Великодньої відправи не можна — для цього оберіть інший день.
Але навіть обрядність — не головне. Найголовніше, либонь, — душею і серцем усвідомити велич Найсвітлішого Дня, щоби стати бодай трохи добрішим, чеснішим, чистішим у діяннях і думках. А для цього пригадаймо ще раз невимовно величний і зворушливий спів Пасхального канону: «Воскресіння день! Просвітімося, люди! Пасха! Господня Пасха! Від смерті бо до життя і від землі на небо Христос Бог перевів нас, котрі співають піснь переможную…».
Сторінку підготував Іван ДМИТРІВ