Місце під сонцем для місця, де молитва живе…

0
786

Історія костелу у селі Затурці Локачинського району розпочинається з 1619 року, коли волинський каштелян Ян Лагодовський заснував тут августинський монастир, будівлі якого були споруджені з дерева. Через 15 років спадкоємці управляючого продали село мечнику Валеріану Подгороденському. Новий власник тут же розпочав будівництво кам’яного монастиря і костелу. У 1648 році монастир зруйнували козаки, а у пізнішому часі – й гайдамаки, які перебили всю монастирську братію. Костел залишився, але з католицької культової споруди був перетворений у пустку.
Вчитель історії краєзнавець Харитон Пилипович Сегейда розповів, що під час Першої світової війни вежа костелу дуже постраждала від артилерійського обстрілу. Тут довго стояв фронт. Затурці тривалий час перебували у зоні воєнних дій, а костел, як найвища споруда, прийняв на себе вогонь артилерії. У двадцятих роках за матеріальної підтримки родини Липинських храм був відбудований. Польський уряд теж виділив чималі кошти на відбудову. У такому вигляді костел стоїть і донині.
У роки Великої Вітчизняної війни Затурцівський костел не був пошкоджений, хоч на території села відбувались короткі, проте сильні бойові дії. Під час німецької окупації храм був ворожим укріпленням, німці на цвинтарі костелу хоронили вбитих солдат.
У післявоєнні роки католицька споруда слугувала за сільський клуб. Після того, як розважальний заклад був переведений у нове приміщення, будівлю костелу орендував місцевий радгосп, що вкрай негативно позначилося на стані цього пам’ятника архітектури. Довгі роки будівля, переважно підвали, служила складом отрутохімікатів. Потім ці приміщення були закинуті, а хімікатів не прибрали. З часом тара, в якій вони зберігалися, зруйнувалася, що призвело до розсипання хімічних речовин. З цієї причини перебування у підвалах без спеціального захисного спорядження зараз не безпечне для здоров’я людини. Крім того, орендатор довгі роки не ремонтував приміщення, що стало причиною непривабливого вигляду храму.  Штукатурка була обсипана на значній площі, одне з вікон – розрубане до самої землі і перетворене в проїзд для вантажних автомобілів. З часом вітер зірвав весь дах.
Реставраційні роботи припинили руйнування костелу. Велика робота з відновлення храму була проведена у 1994 році. Повну внутрішню реставрацію будівлі зробили на  пожертви жителів Німеччини, Польщі, Голландії, Великобританії. Великий вклад у відбудову костелу зробили і місцеві жителі, які у подолах виносили сміття, биту цеглу. Діти прибирали та прикрашали католицький храм, ходили у недільні школи, співали у хорі під час богослужінь. Місцеві художники розписали стіни споруди. Це не знайшло підтримки у затурцівських православних, які вороже ставилися до всіх, хто допомагав католикам відновити храм та віру. Колишні учні розповідали, що їм знижували оцінки за відвідування костелу, називали зрадниками, які продалися за жменю солодощів. Та все ж 25 вересня того ж року відбулося відкриття та освячення римо-католицького костелу Святої Трійці.
Підтримала католиків  місцева жителька Валентина Челій. Саме цій мужній та рішучій жінці вдалося згуртувати краян, аби допомогти відновити храм. Вона і донині слідкує за порядком у костелі та на його території. Тут щонеділі відбувається богослужіння, хоч службу відвідують близько десяти селян. Пристрасті навколо віросповідання притихли. Можливо тому, що з часом прийшло усвідомлення: кожен сам вибирає місце для молитви…
Інна МЕЛІХОВА