ВЕЛИКДЕНЬ У ГУЦУЛІВ

0
250

pasha_2_257Хто на свято першим дасть жебракові свячене яйце, увесь рік буде багатим

ПРОТАНЦЮВАВШИ З ДІВЧИНОЮ, ПАРУБОК ОТРИМУЄ ВІД НЕЇ ПИСАНКУ

Другий день Свят називають Поливаним понеділком, а в деяких селах Вологільним. Цього дня хлопці поливають дівчат водою. Цей дохристиянський звичай означає очищення водою тіла й душі після довгої зими.

Кожен парубок у Великодні свята мав отримати писанку від дівчини, з якою танцює. Аби цю писанку отримати, хлопці ходять (волочаться) біля тих хатин, де є дівчата. Після обіду на церковному подвір’ї лунають різноманітні співанки – гаївки. Найцікавішими є моменти, коли група хлопців зустрічається з групою дівчат. Відбувається ціле дійство, яке зводиться до того, щоб дівчата подарували хлопцям писанки.

Однак дівчата просто так їх не дарують, тож треба бути хитрим, аби заволодіти писанкою. Якщо ж дівчина хлопцеві симпатизує чи закохана в нього, він, окрім писанки, може розбагатіти ще й на вишивану хустину. У цьому випадку хлопцеві не годиться ігнорувати почуттями дівчини. Правда, першими зачіпають дівчат співанкою парубки, наче насміхаючись з їхньої журби:

Та не того дівки зажурені,
шо малі місниці,
але того зажурили,
шо не молодиці…
Дівчата, ніби огризаючись:
…Маю хустку вишивану
на чотири боки,
кого люблю – поцілую,
стелю йму під ноги.

Таку дівчину можна, не соромлячись, після цього поцілувати.

У понеділок прийнято також дарувати писанку своїм філинам (фіїнам, похресникам). Писанку отримують усі філини від своїх нанашків (хресних) з малих літ аж до одруження чи заміжжя.

Нанашко вважається найпочеснішим гостем у філини.

У Великодній вівторок біля церкви збирається чи не все село. Говорять, співають, забавляються. Цього дня найчастіше відбуваються „злагоди” – домовлення про майбутнє весілля.

ВЕЛИКА ЧЕСТЬ – ПІДНЯТИСЯ НА ДЗВІНИЦЮ

Неділя після Великодня – Провідна. Ігри та співанки-гаївки вже є не в кожнім селі, тому з усіх навколишніх сіл люди сходяться до тієї церкви, де ще проводяться забави. Участь в іграх беруть як малі, так і старі. Лоза, пасок, фостач, слон, хустинка, жучок – лише невеликий перелік великодніх ігор, які починаються на Великдень, у неділю. Найбільше людей бере участь в іграх на Провідну неділю.

Слон – цікава гра. Більше п’яти хлопців стають рядочком, обнімають один одного за пояс і згинаються. Інші прагнуть стрибнути якнайдалі на спину першого-другого хлопця і т.д. Коли 5-6 парубків сидить на спині слона, той рушає і йде, доки має силу. Потім хлопці змінюються.

За велику честь вважається у Великодні свята побувати на церковній дзвіниці і вдарити в дзвони. У пошані також ті люди, які вміють добре дзвонити. Парубки ще в неділю намагаються першими вилізти на дзвіницю, бо що ж то за парубок, що не дзвонив у церковні дзвони, які лунають протягом усіх Великодніх свят і Провідної неділі.

Під вечір, коли закінчується святкування, особливо в Провідну неділю (рідше у вівторок), парубки і ґазди утворюють живу 2-3-поверхову дзвіницю. Нижній поверх утворюють дужі чоловіки, другий і третій – легкі і відважні парубки, які стають ногами на плечі першим. Мінімальна кількість учасників цієї гри – вісім (чотири зверху і чотири внизу). Дзвіниця формується біля церковної дзвіниці і має обійти кругом церкви, при цьому обертаючись і співаючи „Христос воскрес!”. Після цього святкування вважається закінченим.

Ці дійства у кожному селі відбуваються по-різному. Є ігри та співанки, прийняті лише в певному селі. За основу для опису взято ігри з села Мишина, що на Коломийщині.

Сторінку підготувала Марічка ДОБРОВОЛЯ