Вже понад три місяці Росія веде проти України неоголошену війну. Мало не щодня наші відносини з цією державою погіршуються. Дійшло до того, що в. о. міністра закордонних справ України Андрій Дещиця (нині вже колишній) процитував непристойну частівку перед посольством Росії в Києві, а наш політикум усерйоз став обговорювати можливість розірвання дипломатичних зв’язків та припинення економічної співпраці з РФ. Що далі? Чи можна уникнути катастрофи і знайти формулу мирного співіснування з сусідкою? Як позначиться на ситуації мирний план Порошенка? Пропонуємо думки експертів на цю тему.
ЛЕГШЕ ДОМОВИТИСЯ З МАРСІАНАМИ
— З Кремлем ні про що домовлятися не можна, — вважає колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко. — Його представники спершу підписують угоди, а потім кажуть, що вони їх не будуть виконувати. Давайте проаналізуємо кілька міжнародних документів, підписаних РФ. У двосторонньому договорі 1997 року йдеться про взаємну повагу до територіальної цілісності обох держав. Вони поважають наш суверенітет? Чи виконує ця країна умови Будапештського меморандуму, згідно з яким разом із іншими державами-учасниками була зобов’язана гарантувати нам безпеку? Теж ні. Росія є членом Ради Безпеки ООН — найголовнішого органу системи безпеки, який відповідає за мир, але вона першою цей мир порушила; це країна, котра не поважає міжнародне право і не вважає себе зобов’язаною його дотримуватись. Кремль розуміє тільки мову сили. А тому наша держава і народ мають зосередити зусилля на зміцненні армії, правоохоронних органів, Служби безпеки. Перш ніж звертатися до когось по допомогу, ми повинні сказати, що зробили оце і це, у нас ось такий план.
Чи повинні ми на догоду Москві призупиняти нашу європейську та євроатлантичну інтеграцію? В жодному разі. У Європі просто немає інших структур, які могли б гарантувати економічний розвиток і суверенітет України. Є, наприклад, Ташкентський блок. Це нам підходить? Ні, бо це «совкове» об’єднання, яким керує Москва. Євразійський союз — така ж структура, працює на створення нового Радянського Союзу. Ну, давайте залишатись і далі нейтральними, але саме «завдяки» цьому в нас уже відтяли шматок території, в іншому регіоні ведуть війну. Нас це влаштовує? А тому ми повинні бути зацікавлені в тому, щоб ЄС і НАТО діяли максимально ефективно, а ми стали частиною цього економічного і військово-політичного механізму. З росіянами по-хорошому домовитись не можна. Легше, мабуть, з марсіанами…
УРОКИ ФІНЛЯНДІЇ
— Фінляндія 1939 року залишилася сам на сам із російським агресором, без підтримки західних країн. Ліга Націй виключила Радянський Союз зі свого складу, але СРСР чхати на це хотів, — говорить директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін. — Проте Фінляндія унеможливила бліцкриг, не пішла на поступки і в тяжкій боротьбі відстояла свій суверенітет. СРСР урешті визнав її як державу, зазнавши величезних утрат у тій війні. Нинішня Російська Федерація — більшовицька імперія, — якої форми не набувала б, завжди віроломна, агресивна і ворожа. На переговори з нею іти не можна: завжди обдурить. А Захід в усі часи займав продажну ренегатську геополітичну позицію, за що потім розплачувався. Тому уроки Фінляндії нам треба вивчити напам’ять. По-перше, російські війська, заслані до нас Путіним, повинні бути знищені. По-друге, слід почати активне будівництво кордону. Миру в нас із Московією ніколи не буде, бо її імперська природа залишилася такою ж, як завжди. Недарма кажуть, що Росія — імперія зла, якою править люцифер. В Україні слід негайно нейтралізувати п’яту колону, на яку спирається Путін, особливо так званих експертів, котрі просторікують про те, що з Російською Федерацією треба домовлятися. Мирні пропозиції Порошенка мають вигляд неспроможних, якщо знати природу і суть російсько-московського агресивного генома. Мета Путіна — захоплення, повна окупація і знищення України.
ТАКТИКА ГЛИБОКОГО ЗАМОРОЖУВАННЯ
Мета Кремля полягає в тому, щоб зберегти контроль над східним регіоном, змусити Україну вивести звідти війська і зберегти при владі сепаратистів. Тобто заморозити конфлікт, аби використовувати ситуацію на Донбасі для продовження тиску на Україну, вважає керівник Центру прикладних політичних досліджень Володимир Фесенко. Зберігається великий ризик довготривалості конфлікту, але не з нашої вини. Для Порошенка головне — домовитися з Путіним не за будь-яку ціну (для нас це неприйнятно), а продемонструвати Донбасу і всьому світові, що Україна прагне до врегулювання конфлікту мирним шляхом, і в неї є план для цього, а інша сторона нічого не пропонує. Ось це найосновніше. Якщо Путін нічого не зробить у відповідь — його проблеми, це стане ще одним аргументом для розуміння: хто хоче миру, а хто хоче війни на Донбасі, вважає Фесенко.
ДО ОСТАННЬОГО СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ
Ні Петро Порошенко, ні, тим паче, Володимир Путін не вірять у те, що війна на сході України завтра припиниться. Про це російський політолог Станіслав Бєлковський заявив в ефірі радіостанції «Ехо Москви». «На мій погляд, стратегія Кремля полягає в тому, щоб дестабілізувати Україну до останнього ступеня тяжкості», — вважає він. Бєлковський також упевнений, що Путін не наважиться на широкомасштабне військове вторгнення в Україну. «Формально він цього не зробить, тому що не хоче створювати привід для запровадження нової хвилі серйозних санкцій. Але фактично поставки зброї, грошей, боєприпасів з російського боку сепаратистам як були, так і будуть», — підкреслив аналітик.
ПРИРЕЧЕНІ НА КОМПРОМІС
Глави України і РФ незабаром дійдуть компромісу, адже економіки обох країн надто взаємозалежні, заявив політолог, керівник Інституту української політики Кость Бондаренко. Товарообіг між нашими країнами більший, ніж між Україною і ЄС, між Росією і США, Росією і Китаєм. Це великі цифри. Відповідно, і Росія, і Україна чудово розуміють взаємний економічний інтерес. Певна річ, будь-які дії, які призводять до загострення у відносинах, спричиняють серйозні ускладнення в економіці. Кость Бондаренко наголошує на важливості прийняття зважених холоднокровних рішень та вмінні залишати особисту думку поза діловими відносинами. «Це вже не питання особистої приязні чи неприязні громадянина Порошенка Петра Олексійовича до громадянина Путіна Володимира Володимировича — це відносини, від яких залежать долі двох великих держав. Потрібно максимально виключити з цих стосунків політику, а особливо геополітику, залишивши їх «за бортом», — заявив він. Слід діяти, як двом економічним партнерам, радить політолог.
Інна БОЙКО
На фото: засідання РНБОУ під головуванням Президента України Петра Порошенка
