Собор Небесного Воїнства

0
541

21 листопада (8 листопада за ст. ст.) православні відзначають Собор Архістратига Михаїла та інших безтілесних Небесних Сил. На Лаодикійському Церковному соборі ще в IV столітті було ухвалено, що цього дня слід молитися безплотним Силам як вірним служителям Божим, охоронцям од усіх бід. Традиційно заведено водночас поминати померлих.
У народі про свято зазвичай кажуть «на Михайла», бо саме архангел Михаїл — чи не найшанованіший представник небесного воїнства. І недаремно, адже він очолив боротьбу проти сатани під гаслом «Ніхто не рівний Богові!».
На іконах архістратига Михаїла віряни найчастіше бачили грізного Божого воїна з мечем напоготові. Тож природно, що храми на його честь будували переважно в укріплених населених пунктах, де зосереджувалися військові сили.
Отже, склалося так, що архангела Михаїла більшою мірою пов’язують із міським життям. Якщо звернутися до давніх гербів, то можна побачити, що його визнавали своїм покровителем мешканці Києва, Гадяча, Клевані, Кролевця, Миргорода, Овруча, Сколе, Тартакова, Устя-Зеленого, Янова.
Селяни ж, своєю чергою, намагалися наділити архістратига Михаїла рисами, зрозумілими саме їм. Вони вважали його захисником мисливців, пастухів, вірили, що він оберігає свійських тварин, а ще — щороку восени разом із ангелами дякує Господові за збіжжя, городину й садовину.
Досить багато народних уявлень пов’язано зі святкуванням Собору Архістратига Михаїла. Цього дня припиняли виганяти худобу на пасовище, адже чекали, що архангел приїде на білому коні й провістить зиму. Раділи, якщо випадав сніг або з’являвся іній — це обіцяло багатий урожай.
В українських селах діяли Михайлівські церкви. Їхні священики з нагоди храмового свята не лише служили урочисті відправи, а й із парафіянами влаштовували спільні трапези. Часто до них приєднувалися прочани з сусідніх або навіть віддалених місцевостей.
Нині традиції вшанування небесного воєначальника, покликаного за чином архангела зміцнювати в людях віру, відроджуються.