У п’ятдесятий день після Світлого Христового Воскресіння Церква наша і всі вірні святкують День Святої Тройці, або П’ятидесятниці.
Десятого дня по Вознесінні Ісуса Христа учні Його і разом із ними Мати Божа, деякі святі жони й ті юдеї, котрі увірували в Нього, зібралися в одному будинку на Сіонській горі (приблизно 120 душ). Молилися й чекали Святого Духа, якого Господь обіцяв послати їм замість Себе. І раптом долинув шум із неба, немовби від сильного вітру, і наповнив увесь дім. І явилися їм язики вогненні і огорнули по одному кожного з них. І всі сповнилися Святого Духа й почали говорити іншими мовами.
Того дня було юдейське свято П’ятидесятниці, встановлене на пам’ять отримання закону на Синайській горі. З цієї нагоди в Єрусалим прийшло безліч люду з різних країв. Зачувши незвичний шум у повітрі, народ стікався до будинку, де зібрались апостоли. Люди дивувалися, чуючи, як кожен із апостолів говорить про великі діяння Божі їхньою рідною мовою. Не можучи збагнути, що відбувається, вони запитували один одного: «Що це означає?», інші ж насміхалися, кажучи: «Та вони солодкого вина напилися!». Тоді апостол Петро встав і пояснив народові, що знання мов не набувається з допомогою вина, та і як можна докоряти учням за пияцтво, коли була дев’ята година ранку? Те, що відбулося, стало виконанням пророцтва про те, що Святий Дух зійде на кожного, хто вірує в Господа Ісуса Христа. Ця перша проповідь апостола Петра розчулила багатьох, і того дня хрестилося близько трьох тисяч чоловік разом із дружинами та дітьми.
Відтоді учні Христові стали іншими людьми і саме тоді, вважаймо, з учнів перетворилися на апостолів. Ті, хто ще донедавна перелякано тікав із Гефсиманії, тепер почали всесвітню проповідь Євангелія, їх не спиняли ні погрози, ні тортури, ні навіть смерть. За ними рушали нові й нові покоління мучеників за Христа. Проти них озброювалися володарі, філософи, їм пропонувалися страшні спокуси, але розіп’яті, спалювані, вбивані на аренах цирків, вони встояли у силі Духу. Потім каламутною хвилею наринули удавані християни, негідні пастирі, лжевчителі та всілякі єретики, але ніщо не могло подолати Церкву Христову. Сам Небесний Учитель обіцяв: «Створю Церкву Свою, і ворота пекла не здолають її».
Православні християни воліють називати П’ятидесятницю святом Тройці, Трійцею. Єдиносутність Отця, Сина і Святого Духа проявляється в Церкві як соборність. Соборне, тобто засноване на духовній свободі та любові, облаштування Церкви для православної людини завжди було ідеалом суспільного ладу. Численні храми, освячені на честь Пресвятої Тройці, є священним нагадуванням про цей ідеал.
Наступний день після Дня Тройці зветься Духовим Днем і присвячений прославленню Святого Духа. Бог, явившись у Третій Своїй Іпостасі, вже ніколи не полишав світ, бувши присутній у ньому в Іпостасі (Подобі) Духа, яка завжди діє через Церкву.
У православних християн існує доброчесний звичай прикрашати на празник Пресвятої Тройці храми Божі та житла зеленими гілками, травами і квітами. Звичай, імовірно, пішов від Церкви старозаповітної. Як говориться у Книзі Буття, Бог явився у вигляді трьох подорожніх Авраамові біля дуба Мамврійського, і їм уклонився патріарх. Тому стародавні християни у День Святої Тройці почали вносити у храми гілля дерев та квіти, щоб таким чином прикрашений храм Божий вочевидь являв собою ту Мамврійську діброву і Авраамову кущу, де колись благоволив явитись Триєдиний Бог.
Свята Церква, славлячи милосердя Боже, яке зішестям Святого Духа на апостолів і силою цього Духа просвітило всесвіт, вдячно співає: «Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, і шануємо Всесвятого Духа Твого, Його ж від Отця послав Ти божественним учням Твоїм!».
