ТІЛО ПОКІЙНОГО ВЛАДИКИ СОФРОНА ПОХОВАНО У КРИПТІ СОБОРУ СВЯТОГО ВОСКРЕСІННЯ
5 листопада 2008 року на 92-му році життя перестало битися серце преосвященного владики Софрона (Дмитерка), ЧСВВ, єпископа-емерита Івано-Франківської єпархії УГКЦ. Ця сумна звістка огорнула не тільки Івано-Франківську єпархію, але й всю Церкву. Перегортаючи сторінки життя Владики, просяться слова – це справжній світоч, ревний душпастир повіреного йому стада, яке провадив до Царства Божого не зважаючи на всякі труднощі в той не легкий час підпілля Церкви.
«Все життя владика хотів побачити вільну Церкву, вільну і незалежну Батьківщину нашу Україну та вільний її народ. Так, побачив, і відчув радість, яка була в його серці і на його устах, які постійно промовляли молитву, молитву подяки Господеві за безцінний дар свободи, за яку терпів, за яку, працюючи, жертвував своє життя», – повідомив о. Юрій Трухан, секретар владики Володимира (Війтишина).
Чин похорону архиєрея розпочався заупокійною Архиєрейською Літургією, яку очолив Блаженніший Любомир, Глава УГКЦ, у співслужінні з архиєпископом Іваном Юрковичем, Апостольським Нунцієм в Україні, преосвященним владикою Володимиром, єпархом Івано-Франківським, преосвященним владикою Миколаєм, єпархом Коломийсько-Чернівецьким, єпископами УГКЦ та РКЦ в Україні та священиками УГКЦ.
Під час Літургії Блаженніший Любомир виголосив прощальну промову, в якій зокрема зазначив: «40 років єпископського служіння здійснив покійний владика. Останні роки ми його не бачили в житті Церкви, але сьогодні дякую вам за те, що ви його не забули. Сьогодні дякую всім єпископам УГКЦ та єпископам РКЦ, які так чисельно прибули у цей день, щоб провести владику Софрона в останню дорогу. Дякую всім молодшим і старшим, які прийшли, щоб попрощатися з владикою і вшанувати його пам’ять.
У традиції Церкви є звичай ставити тіло священнослужителя лицем до народу, бо коли б прийшов Господь і підняв усопшого, то він би зразу ж говорив до вас. Тому сьогодні хочу сказати від імені владики до вас. Про що владика говорив в своїх приватних розмовах? Він говорив з великою вдячністю про своїх батьків, які підтримали його покликання і сприяли його розвитку. Сьогодні владика промовляє до вас, хто є батьками: «Шануйте і підтримуйте покликання своїх дітей», звертається він до вас своїми устами знаючи, що колись потрібно прийти новим поколінням на місця теперішніх єпископів, священиків, монахів. Якщо маєте це покликання, то цінуйте його і дякуйте Богові за нього. Дякуємо і тобі, брате, за твоє покликання, яке ти здійснив сповна, це був шлях терпінь, шлях тернистий, але ти вистояв. Сьогодні ми повертаємо тебе у землю з якої ти був узятий, хоч це болісно і сумно, але ми поручаємо тебе Богові, який приймає тебе, як сина. Дорогий брате – молися за нас».
Після Літургії із словами співчуття звернувся до всіх архиєпископ Іван Юркович, який висловив свої співчуття і передав слова скорботи Державного секретаря Ватикану кардинала Тарчізіо Бертоне. Єпископ Луцький РКЦ в Україні владика Маркіян Трофим’як зачитав щирі слова співчуття від кардинала Мар’яна Яворського та єпископа Мечислава Мокшицького.
На завершення спільної молитви владика Володимир висловив слова вдячності всім учасникам похорону і зачитав молитву розрішення та молитву на єлей, яку довершив Блаженніший Любомир.
Процесійно домовину з тілом владики Софрона було перенесено до крипти Катедрального собору Святого Воскресіння ГНІХ, де і було захоронено.
Сторінку підготувала Марічка ДОБРОВОЛЯ
