УТІХА БІДНИХ ДУШ: ПОВЧАННЯ ТА ПРИКЛАДИ ПРО СТАН БІДНИХ ДУШ У ЧИСТИЛИЩІ

0
1203

Потойбіччя: хочеш – вір, хочеш – не вір                
ЙОЗЕФ АКЕРМАН

_______________________________________________________
(Продовження. Початок у № 3-7)

РОЗДІЛ 4 СПОСОБИ ДОПОМОГИ БІДНИМ ДУШАМ

ПРИКЛАДИ ДОПОМОГИ, ЯКУ НАДАЮТЬ ПОМЕРЛИМ АНГЕЛИ ТА СВЯТІ

У житії блаженної Цецілії Лампуньянської читаємо, що вона з’явилася на третій день після своєї смерті і посвідчила, що її в чистилищі дуже розрадив ангел-хоронитель, якого вона бачила. І ще додала вона, що хотіла би просити його прийти до настоятеля церкви гробу Господнього, щоб той відправив службу Божу, яка звільнила б її від стражденного спадку. Далі читаємо ми про іншу блаженну Цецілію, домініканку, що вона у своєму житті мала звичку повсякчас дещицю свого питва не допивати – для того, щоб угамувати спрагу Спасителя на хресті; коли ж вона після своєї смерті опинилася в чистилищі, то відразу ж побачила, що до неї підходить ангел з повною чашею води, котрий, погасивши полум’я навколо неї, відвів її на небо. Зрештою читаємо ми також про те, як один юнак заснув якось, не маючи при собі своєї звичної вервички, з якою він молився за бідні душі, так ангел тут же розбудив його, бо ці душі потребували щоденної пожертви від нього.
Про святих ще пишуть Франциск Гонзага, єпископ Мантуї, та о. Йоганн з Війо, францисканець: одному послушникові, якому св. Франциск ще раніше повідомив, що той спасеться, цілковито ясно з’явилося видіння, як він дякує святому – св. Франциск стояв поруч від нього, а ліворуч стояв св. Бернард, котрий сказав йому, що вони обидва прийшли для того, щоб забрати його, бо він повсякчасно прагнув бути таким же доброчесним, як і вони самі. У житії святого Бернарда читаємо про одного покійника, який знову повернувся до життя, щоб розказати про те, як св. Франциск на небі опікується членами свого Чину, багатьох з яких він звільнив із чистилища.
Далі пише Бароній у своїй „Хроніці» за рік 647, що св. Діонісій, св. Маврікій і св. Мартин звільнили з чистилища короля Дагобера, котрий раніше на їх честь наказав збудувати три церкви. Нарешті, як пише Будон, розказують, що св. Іван Богослов молився до Найсвятішої Діви, щоб вона помилувала одну душу, котра з’явилася йому в небесних одкровеннях: ця душа страждала в полум’ї чистилища і молилась до Богородиці, тож всеблагий Господь відразу ж звільнив її з чистилища.

СИЛА ПОКАЯННЯ ЗА ПОМЕРЛИХ

Відомо, що святі якнайдоцільніше користають з різнорідних покаянь, що їх дотримується також і вселенська Церква, для того, щоб для себе і для інших зажити милості Божої. Не доводиться сумніватись, і багато прикладів свідчать про це, що покаяння володіє цілющою силою, особливо для померлих. Будон каже: якщо воно так чудесно діє, то ми, коли б хоч трохи мали віри, дотримувалися посту, бичування, і частіше каялися, могли б приносити значну поміч бідним душам. Але ревно та щиро дотримуватись цього не кожен може. Та й нема нікого, хто б заради цього відмовився від кращої їжі, питва чи якоїсь іншої приємності, хто б притупив свої чуття, особливо очі, вуха та язик, щоб мовчки все спостерігати, хто б терпеливо страждав, терпів хвороби, холод, спеку та інші невигоди, хто б стримував свій норов і свої бажання, – одне слово, нема нікого, хто міг би все послушно витерпіти з покірною вдячністю до Бога. Але селяни, ремісники, прислужники та й усі ті, хто терпить тілом і душею, відчувають у своїх власних муках могутню силу благословення, якщо вони самі можуть щось пожертвувати на благо тих душ, виявляючи при цьому свою християнську любов до них. Будон розказує, що люди, котрі приносили пожертви Богові заради бідних душ, коли вирушали у мандрівку і потрапляли у велику біду, вирятовувалися чудесним способом з усіх небезпек, бо саме так Бог силою свого провидіння нагороджував їх за їхню любов.

МОЛИТВА ТА КАЯТТЯ ПІД ЧАС ПОСТУ ДАЮТЬ СИЛУ БІДНИМ ДУШАМ

У книзі Юдити (4,13) читаємо: „Почув Господь їхній голос і зглянувся над їхнім горем, бо по всій Юдеї та Єрусалимі народ постив чимало днів, обернувшись обличчям до храму Господа Вседержителя». Ці слова потверджує також такий зворушливий приклад: Король Санціо, котрий правив у Ліоні, помер від руки зрадника, котрий отруїв його. Тоці королева Гуда, котра ніжно любила свого мужа, зняла свої королівські шати і пішла в монастир, щоб там служити Богові і з більшою користю допомагати душі вбитого короля. Вдень і вночі молилась вона ревно, а щосуботи постила, прославляючи Матір Божу. І ось однієї суботи, коли вона молилася за Санціо, він з’явився їй у жалобі, з виразом страшенного болю. Він дякував їй за її молитви і просив її і надалі молитися за нього ще більше. „Ах, – сказав він, – якби я міг сказати тобі, моя вірна дружино, які то страшні страждання мучать мене в чистилищі, тоді б серце твоє наповнилося ще більшим співчуттям до твого Санціо! Заради Божої милості, допоможи мені, Гудо, допоможи мені!» Після цієї з’яви посвятилася королева сорок днів безперервній молитві та посту, а коли перебіг цей час, вона знову побачила його, тепер уже в небесному сяйві, і він сказав їй: „Тепер я звільнений від своїх мук. Це сталося завдяки тобі, побожна королево! Нехай тебе за це Господь вічно благословить! Живи і далі так свято! Гляди на покари в іншому житті, але пам’ятай також і про велич небес, куди я піднявся, щоб там чекати на тебе і бути твоїм могутнім заступником».
ПОМЕРЛИМ ДОПОМАГАЄ, ЯКЩО МИ ТЕРПЕЛИВО СТРАЖДАЄМО ЗА НИХ
У „Хроніці» монастиря св. Трудона читаємо: одна добра жінка дуже часто безневинно зазнавала наруги від свого п’яного чоловіка, який не тільки обзивав її поганими словами, але також і жорстоко бив. Якось вона поскаржилась про свою біду одному побожному абатові, котрий порадив їй, щоб вона всі свої муки дуже терпеливо переносила і при цьому приносила жертви Господеві Богу заради бідних душ, бо саме це незабаром, очевидно, і її саму зможе розрадити. Вона послухалась цієї доброї ради і жертвувала всі свої печалі одній душі в чистилищі. Після цього з’явилась якось ця душа тому абатові, щоб подякувати йому за ту слушну пораду, яку він дав щиросердній рятівниці, котра допомогла душі позбутися своїх мук і тепер одержати вічну радість. Коли абат сповістив цю новину тій жінці, вона невимовно була втішена і не переставала і далі в усіх своїх стражданнях виявляти любов і щирість, і це спасло не одну бідну душу. Абатові навіть з’явився один брат з того монастиря незадовго після своєї смерті і сказав, що йому найбільше допомогло каяття тієї жінки. Коли ж абат розказав їй про це і пожертвував її заслуги для того брата, то наступної ночі той брат з’явився сказати, що він спасенний.

ВЕЛИКОДУШНЕ ТЕРПІННЯ МУК ЗАРАДИ БІДНИХ ДУШ ДОПОМАГАЄ ЇМ

Блаженна Урсула з Театінського Ордену, як читаємо в її житії, мала велике співчуття до сестри Хрістіани, котра помирала, через те, що вона мала би терпіти страшні муки в чистилищі. Знаючи з досвіду св. Катаріни з Сієни, що жива людина може страждати замість померлої душі, вона просила у свого небесного Нареченого, щоб Він милостиво дозволив їй відбувати покару Хрістіани. Її молитви були почуті, і коли Хрістіана віддала душу, вона (Урсула) заніміла, але скоро знову прийшла до себе і радісно вимовила такі слова: „Дякую Тобі, мій Боже, за велику милість, яку виявив моїй сестрі Хрістіані, коли, щоб допомогти і спасти її, прийняв моє прохання». Після цього заспівала вона „Слава Тобі, Господи» і тут же напав на неї страшний біль, котрого вона не позбулась до кінця свого земного життя.
Також можна прочитати про св. Філіпа Нері, засновника конгрегації Ораторії, що він одержав милість від Бога страждати заради розради бідних душ, ревним прихильником яких він був: на нозі він мав болючу незагойну рану, яка служила полегшою для бідних душ у їхніх муках, а йому постійно нагадувала, що він має завжди пам’ятати про них. Будон розповідає ще, як один чоловік якось з’явився своїй далекій родині і посвідчив, що його внучка, котра після його смерті не переставала хворіти, страждає замість нього, бо так угодно Богові. На доказ правдивості своїх слів він додав, що вона тоді помре і позбудеться страждань, коли її побачать ті, кому він з’явився. Так воно і сталося.

ЩИРІСТЬ СТРАЖДАННЯ СВ. ЛЮДВІНИ ЗАРАДИ БІДНИХ ДУШ

Незрівнянний духовний учитель Тома Кемпійський, автор книги „Наслідування Ісуса Христа», оповідає про свою сучасницю, святу діву Людвіну, в її житії, що він написав, таке: ця велика страдниця упродовж тридцяти чотирьох років, коли вона безперестанку мучилася страшними хворобами, неодноразово бувала в чистилищі, куди її проводив її ангел-хоронитель, якщо вона впала в екстаз: там, у незчисленних місцях, бачила вона, як страшно, згідно з їхньою провиною, мучаться бідні душі, серед яких вона пізнала багатьох своїх друзів. Це спричинялося до того, що вона не тільки не зважала на свої власні безконечні муки, але також перебирала на себе, зі щирості каяття, муки багатьох інших. Безперестанку молила вона в Бога милосердя для бідних душ і так часто і сильно плакала, що коли кінчалися звичайні сльози, приходили криваві, і було їх так багато, що коли вони висихали, то можна було брати їх як мощі. Натхненний автор, який написав її житіє, каже, що вона розрадила багато бідних душ, але найкраще розраджувалось їй у великі свята. Інший автор пише про неї, що вона прийняла якось сміливе рішення: краще вже їй, якщо буде дозволено, свої жахливі муки аж до останнього дня заради спасення бідних душ терпіти, ніж відразу на небо піднятися. Бог зважив на її вибір, і через те всі знані їй душі, серед них і душі її батьків і всіх родичів аж до дев’ятого коліна, звільнилися з чистилища.
Переклад з німецької Василя УГРИНЮКА
(Далі буде)
P.S. Цю книгу та іншу релігійну літературу читачі «Українського Слова» можуть замовити поштою у видавництві «Нова Зоря»: 76018, м. Івано-Франківськ, пл. Міцкевича, 5. Тел.: (380342) 52-73-48, Факс: (380342) 55-24-45.