УТІХА БІДНИХ ДУШ

0
306

Потойбіччя: хочеш – вір, хочеш – не вір                
ЙОЗЕФ АКЕРМАН

ПОВЧАННЯ ТА ПРИКЛАДИ ПРО СТАН БІДНИХ ДУШ У ЧИСТИЛИЩІ

________________________________________________________
(Продовження. Початок у № 3-8)
РОЗДІЛ 4 СПОСОБИ ДОПОМОГИ БІДНИМ ДУШАМ

СИЛА МИЛОСЕРДНИХ ДІЛ ДЛЯ ПОМЕРЛИХ

Ніхто не може повністю оцінити благодійну силу милосердних діл для бідних душ у чистилищі. По праву хвалить св. Павлин Трірський римського патриція Паммахія, котрий після смерті своєї дружини зібрав бідних з усього міста біля церкви св. Петра, щоб нагодувати їх, і такою милостинею заспокоїти душі тих, яких він, утративши, оплакував. Ще старий Товит казав своєму синові: „Вилий своє вино та хліб на гробі справедливих»(Товит 4, 17), тобто, як зауважує Алліолі, коли помирає справедливий, то на його могилі роблять поминки, де також і бідні отримують їжу. Крім того читаємо ще у Святому Письмі: „Як палкий вогонь гасить вода, так і милостиня гріхи відпускає» (Сирах 3, 30), тобто для відпущення гріхів не досить самого покаяння. Нарешті й Ісус Христос мовить: „Хто напоїть вас кухлем води тому, що ви Христові, – істинно кажу вам, – той не втратить своєї нагороди»(Мк. 9, 41).
Св. Тома Аквінський не соромився казати, що „милостиня (якщо під нею розуміти взагалі всі милосердні діла для тіла) задовольняє нужденних більше, ніж молитва, і ще більше, ніж піст». Ще більше хвалить цей святий учитель Церкви милосердні діла для душі, адже він учить, що вони так переважають діла для тіла, як дух над тілом високо підноситься. Тому то Будон, зважаючи на це, закликає: „Втішай опечалених, давай поради тому, кому вони потрібні, учи тих, котрі не знають, працюй над виправленням грішників, допомагай людям, котрі страждають душею допоможи їм звільнитися від цього. Роби все це для душ котрі в чистилищі, і Бог змилосердиться над ними».

МИЛОСТИНЯ ПРИНОСИТЬ ПОМЕРЛИМ ВЕЛИКУ ПОМІЧ

Подиву гідне те, що можна вичитати в історії св. Іди з Тогенбургу. Після того, як помер брат її матері, вона сказала його дітям: „Ах, як жахливо страждатиме ваш батько! Мені відомо це з божественного одкровення. Отож, я прошу вас від його імені, щоб ви цілий рік роздавали бідним м’ясо, хліб і масло як милостиню». Коли вони це сповнили, то дізналися, що їхній батько вже наполовину звільнений від своїх мук: це сталося завдяки їх щедрості та молитви св. Іди. Вони чинили задля нього такі угодні діла ще один рік. Коли він скінчився, свята їм сказала, що їхній батько тепер позбувся своїх мук, але в нього залишився ще нужденний одяг. Через те вони ще цілий рік одягали бідних, після чого вона втішно повідомила їм, що він тепер уже насолоджується вічним спокоєм. Боланд каже в житії цієї святої, що йшлося тут про одяг вічної слави, відсутність якого була причиною його страждань.
В одкровеннях св. Брігітти розповідається, як їй з’явився після своєї смерті її муж Ульфо і просив її продати заради його спасення все залишене срібне начиння та коней, яких він за свого життя дуже старанно доглядав, і виручені гроші роздати бідним, а також казав ще подарувати срібні чаші тим церквам, які їх не мають, бо така милостиня особливо угодна Богові.
Нарешті, в житії св. Маргарити з Кортони написано про те, що сказав Рой Гомез, герцог із Пастерни, коли з’явився їй: „Якби люди знали, що обдаровування бідних звільняє від великих мук і приносить із собою великі скарби, то вони б усе роздали поміж бідних і набожних людей, щоб ті молилися за них!»

ВЕЛИКУ ПОМІЧ ПРИНОСИТЬ БІДНИМ ДУШАМ ТЕ, ЯКЩО СПЛАЧЕНО ЇХНІ БОРГИ

Папа Бенедикт ХІІІ розповідає такий випадок, який тут наводиться. Батько одного ченця-проповідника, багатий і шанований господар, помер, заборгувавши ковалеві, котрий підковував йому коней, певну суму грошей за роботу, яку той вже давніше перед роками зробив. Після смерті з’явився він одному із своїх вірних слуг і тримав у руках молот і кліщі того коваля, а також розпечені цвяхи. „Іди, – сказав він до слуги, – і скажи моїй дружині, нехай вона буде такою доброю і заплатить мій борг, бо через нього я страждаю в чистилищі». Побожна дружина зробила це, віддавши борг не тільки цьому ковалеві, а й усім іншим кредиторам свого мужа. Після цього з’явився він також і їй, занурений начебто в море мук, зв’язаний з ніг до голови грубою мотузкою, і вигукнув до неї: „Розв’яжи мене, дружино, роз в’яжи!» Тут же схопила добра жінка кінець мотузки і роз в’язала її. Звільнений чоловік дякував їй словами: „Я був зв’язаний стражданнями, аж поки ти не сплатила моїх боргів». З цього, одначе, не варто робити висновок, як зауважує цей благочестивий папа, що якби не було сплачено залишених боргів, то душі назавжди залишалися б у чистилищі, – зовсім ні: це свідчить лише про те, що вони завдяки діянням, учиненим з любові, набагато швидше, ба навіть дуже швидко, отримують спасення.
ЛЮБОВ ДО ВОРОГІВ ТАКОЖ: ДУЖЕ ДОПОМАГАЄ ПОМЕРЛИМ
Св. Франц Сальський, єпископ Женевський, часто розповідав один випадок, що трапився з ним у Падуї, де він навчався. Студенти цього міста мали погану звичку бродити нічними вулицями зі зброєю в руках і перепиняти перехожих вигуками „Хто тут?»: якщо відповідь не подобалася їм, то вони стріляли. Так один студент застрілив, не впізнавши, свого найкращого друга, і втік до його матері, котра вже була вдовою. Коли незабаром принесли додому тіло її єдиного сина, опечалена матір відразу ж догадалась, що вона сама переховувала в себе нещасного вбивцю. Але через те, що була вона людиною побожною, пробачила вона йому той невимовний біль, що він їй завдав, зі щирого серця і навіть захистила його. Як з’явився їй син, то сказав: „Твій великодушний вчинок так сподобався Богу, що Він відпустив мені всі покари чистилища, де 6 я дуже довго мусів терпіти страждання».
О. Мансій пише, що один дворянин просив у страсну п’ятницю Бога, котрий цього дня з любові задля всіх нас помер, помилувати вбивцю його брата, вбивцю, якого він щиросердечно простив і навіть запевнив у своїй дружбі. Тоді ж явився йому Христос і сказав, що таким прощенням він спас душі свого брата і свого батька з чистилища, і що його самого запрошено через вісім днів на вічний банкет. І той дворянин справді через вісім днів помер.

ПОЖЕРТВА ВЛАСНИХ ЗАСЛУГ ЙДЕ НА КОРИСТЬ ПОМЕРЛИМ

Хоча діяльність побожного Ніколауса Вольфа, котрий володів небесним даром зцілення через віру та молитву, спрямовувалась в основному на живих страдників, проте у своїй любові він турбувався також і про померлих, бо все, що робив, він жертвував для них. Сам він казав: „Молюся я чи роблю якесь добре діло, то маю з цього якусь заслугу перед Богом, так що можу подарувати її їм». До цього його заохотив такий випадок: коли один молодий чоловік мав помирати, почав він голосити і сказав своєму другові, що скоро мусить стати перед судом Божим, але не має нічого доброго із собою взяти. Але той розрадив його і мовив: „Не турбуйся! Я дам тобі все, що досі доброго зробив; ти можеш взяти це із собою!» Коли ж молодий чоловік помер то його друг почав каятися, що віддавши усе, буде тепер горювати, бо мусить знову почати все від початку. Незабаром з’явився йому померлий і сказав до нього: „Втішся друже, і не горюй за своїм подарунком: Бог був дуже задоволений з нього, бо він вирятував мене, а тобі ще так раз, як віддав, додасться заслуг».
Щось подібне розповідає і Будон: Після того, як один домініканець пожертвував усі свої добрі діла одній душі, з’явилась вона йому і сказала: „Твоєї жертви вистачить для мене і для тебе». Також пише Пеннеквін про одного зневіреного, якому на смертному ложі священик з великодушної любові відпустив усі гріхи, а натомість подарував йому усі свої добрі діла, так що той відійшов, діставши розраду, а через місяць з’явився, щоб подякувати йому і запевнити, що він насолоджується тепер вічним спокоєм.

СВЯТА ТЕРЕЗА, ПОЖЕРТВУВАВШИ СВОЇ ЗАСЛУГИ, СПАСЛА ОДНУ ДУШУ

Св. мати Тереза від Ісуса пише про себе таке: „Священик, якому я багато чим завдячую і котрий обіймав колись місце настоятеля одного з орденів, помер. Коли я дізналась про його смерть, то дуже засмутилась, бо була стурбована спасенням його душі, хоч він і був побожним та милосердним, проте я знала, якою небезпечною є служба душпастирства і якою важкою є відповідальність, що спадає на пастиря, а він двадцять років провадив таку службу, і тому я так боялася за нього. Отож я поспішила у свою каплицю просити Господа, щоб Він усе, що я зробила доброго у своєму житті, зачислив йому, а те, що ще бракує, щоб узяв зі скарбу заслуг його житія, і таким чином вирятував його від страждань чистилища. Після того, як я так з усього серця молилася, здалося мені, начебто я бачу, як ця душа підіймається до моєї правиці з глибин землі і з виразом найвищої радості підноситься на небо. Хоча цей священик помер у досить старечому віці, проте образ, який я бачила, належав начебто чоловіку зовсім іще молодому, до тридцяти років. Ця з’ява була короткою, але вона розрадила мене, бо я не сумнівалася у правдивості її. Мені не треба було вже сумувати за тим, що він помер, як це робили багато інших, котрі так само, як і я, любили його. Через те, що він помер у дуже віддаленій місцині, я тільки згодом довідалася про ближчі обставини його побожного відходу».
Переклад з німецької Василя УГРИНЮКА
(Далі буде)
P.S. Цю книгу та іншу релігійну літературу читачі «Українського Слова» можуть замовити поштою у видавництві «Нова Зоря»: 76018, м. Івано-Франківськ, пл. Міцкевича, 5. Тел.: (380342) 52-73-48, Факс: (380342) 55-24-45.