День народження Віктора Януковича гуляли три дні. Саме гуляли, що б там не казалося про «звичайний робочий графік». По своїй суті період з 9 по 11 липня включно став другою частиною інавгурації Президента, який відзначав свій 60-річний ювілей. Підготовка до заходу була не менш вражаючою. Й, очевидно, значно дорожчою.
Останні років зо п’ять люди почали забувати про існування державної резиденції «Залісся». Однак з’ясувалося, що тільки вона може вмістити ту величезну кількість гостей, яких було запрошено на торжество. Спочатку туди доправили народних депутатів, а потім — хутко вивезли, щоб звільнити місце для бажаніших гостей. Телеканал «1+1» припускав, що буде їх щонайменше півтори тисячі.
Вітати Президента з ювілеєм прибули вітчизняні та закордонні зірки. Найвище державне вухо тішили своїм співом Філіп Кіркоров, Олександр Сєров, Андрій Данилко (Вєрка Сердючка), Тіна Кароль та французька співачка Лара Фабіан. Подейкують, виступ останньої коштував 30 тисяч «зелених».
Звісно, це не всі витрати. Бо до «Залісся» відремонтували дорогу, привели в порядок його територію, облаштували кілька майданчиків для вертольотів…
Словом, обіцяного «скромного сімейного свята» не вийшло.
Та й це ще не все. Бо святкування продовжилося в Криму, де столи для «неформального саміту СНД» накрили вже у Лівадійському палаці. І не біда, що головну дорогу Криму заблокували на кілька днів для проїзду ювіляра та кількох президентів, що зважились приїхати у гості. Тому не можна сприймати твердження, що це робилося заради лише домовленості «спільно розвивати курорти» в Україні, Вірменії, Казахстані та Росії. Хоча, може, й задля того, щоб не пускати у цей прибутковий бізнес «чужих».
Така ось вийшла «Україна для людей». А насправді радянський за своєю суттю ювілей людини, яка вважає, що вона в Україні навіки і є її повноправним господарем. Надто вже напоказ гуляли гості, надто вже напоказ виставляв своє «я» Президент.
Хоча сенс відволікати суспільство саме від болючих проблем такими пишнотами насправді був. Адже за п’ять місяців нова «монолітна команда» навіть натяку на відчутний переворот в економіці не здійснила. Зате «справжні професіонали» подали на розгляд парламенту такі законопроекти, від яких стало дибки волосся на головах навіть у прихильників. 
Зріє невдоволення і в парламенті, де союзники все менше хочуть відігравати роль «кнопкодавів», у яких навіть відбирають картки для голосування.
Та головне навіть не в цьому.
Окрилені переможною ейфорією своїх обранців, люди вкотре пройшли всі кола пекла оскарження неправомірних на їхню думку рішень. Хтось пробував знайти управу на міліцію, на прокуратуру чи суд, хтось — вирішити задавнену земельну суперечку, а ще інші — поновитися на роботі, добитися справедливої пенсії чи поставити на місце знахабнілого чиновника.
Але і в усьому цьому «ефективна» команда спрацювала на холостих обертах. Хоча одна команда змінила іншу, та який толк від того, що нові чинуші привселюдно між собою не сваряться. Зате вже всі відчувають внутрішню напругу у владній команді, яка виливається то у відставку Семиноженка, то в звільнення Шуфрича.
Шістдесят років — гарний ювілей, коли на своєму місці можеш показати гарні результати. Та коли єдиний результат — досягнення найвищої посади в державі, це навряд чи привід для пишнот і поклоніння.
Олександр ЧЕРЕВКО
