Школа українознавства імені Василя Стуса висловила свою підтримку українській армії та народу проти війни, яку підступно почала Росія.
Школярі у вишиванках, з плакатами у руках, стурбовані і схвильовані. Вони зібралися разом з батьками та вчителями Школи українознавства на спільну молитву за перемогу України.
Лише молитвою діти можуть допомогти Україні у той час, коли злий карлик кинув на нашу неньку всю воєнну міць величезної країни, виплекану його хворим розумом протягом багатьох років. Але Україна стоїть, вона об’єднується в смертельній небезпеці, випалює у вогні бомбардувань і викристалізовує свою національну ідею державності, самобутності і непохитності у цьому. Збройні сили України відбивають напад усіма силами, ведуть бої та зупиняють ворога на фронті. Героїчна Українська армія проявляє мужність і стійкість, на яку не сподівались ні Росія, ні Європа. Прості громадяни допомагають усім, чим можуть нашим воїнам. Світ не вірив, що українці так мужньо і віддано будуть боротись за свою землю, лише наш народ був впевнений – ми козацького роду, Україну не віддамо!
Про це йшла мова на зустрічі, до якої долучилися Генеральний консул України в Чикаго Сергій Коледов, заступник голови Українського конгресового комітету Америки відділу Іллінойс Павло Бандрівський, настоятель греко-католицького собору святих Володимира і Ольги Олег Кривокульський та директор Школи українознавства Наталія Пономарьова.
У своєму виступі пані Наталя згадала, як ще зовсім недавно школярі святкували 30-річчя відновлення Незалежності України, згадували про ті сакраментальні і героїчні події, що відбулись більше ста років тому під час Національно-визвольних змагань, вшанували героїчний чин крутян у далекому 1918 році, подвиг героїв Небесної сотні і кіборгів у 2014 році. Але не могли навіть уявити, що на нас чекає війна… Як і 100 років назад, так і нині українці мають того ж самого ворога – тоталітарного, підлого, загарбницького московита. Втім, українці не віддали свою землю тоді – не віддадуть й зараз. Нинішня війна є продовженням столітньої визвольної боротьби. Але ми переможемо! Бо кров полеглих змушує боротися, душі закатованих ангельськими крилами закривають наше військо від куль, «градів», снарядів і танків.
На честь усіх українців, котрі боряться проти загарбника, пролунали вірші Василя Симоненка, Олександра Олеся і Ліни Костенко у виконанні учнів 8 класу Анастасії Флореску, Таї Дорошкевич, Ангеліни Бакун, Арсена Андрусяка, Софії та Романа Яциків. Разом з батьками співали повстанську «Червону калину» та духовну молитву «Боже великий, єдиний, нам Україну храни». І енергія єднання та любові до України йшла від сердець усіх присутніх, летіла через океан до нашої стражденної країни, ставала у допомозі нашим воїнам. Їм треба жити! Перемагати! А всім українцям потім треба буде братися до роботи і відбудовувати нашу державу. З нами Бог і Україна!
Ліана Крімер,
опікун 7 класу Школи Українознавства імені Василя Стуса,
Чикаго
