Нещодавно в суботній Школі українознавства ім. Василя Стуса відбувся випускний. Урочиста подія мала багатопланове значення – непрості часи наклали свій відбиток на шкільне свято.
Цього року дипломи отримували відразу два випускні класи – 20200-го та 2022-го років. Випускники 2020 року – Гатич Вікторія, Гриців Емілія, Денкович Максим, Діденко Софія, Кожем»яка Дарія, Недошитко Тарас, Петриків Марко, Рудавський Олесь, Франків Аліна, Скоморох Іванко (опікун Людмила Кузь) і випускники 2022 року – Бурак Олександр, Воскресеньский Віктор, Зінгер Мартін, Ілейко Марія, Колодій Соломія, Недошитко Юлія ( опікун Катерина Ткаченко.
Пандемія та локдауни змінили навчальний процес двох минулих років. Студенти пройшли дивне для підліткового віку випробування ізоляцією, випускний клас 2020-го року завершували своє навчання он-лайн, в світі, де на вулицях міст майже не було людей. Залишивши позаду десять років шкільного життя, було дивно зробити крок в доросле життя не маючи змоги попрощатися з рідною школою. Тому і з’явилася думка долучитися до випуску 2022-го року.
Ще в середині лютого, обговорюючи плани випускного, в єдине ціле змішувалися сподівання, що важкі роки позаду, надії на світлий старт юнацького життя та, наче розлита у повітрі, загроза військового вторгнення Росії. Хотілося довгоочікуваної безтурботності, розмов про кількість ймовірних гостей та вибір пісень на свято, але діалог весь час неминуче вертав до лихих імперських тіней на кордоні України.
24 лютого розділило життя на до та після.
Війна змінила навіть найзавзятіших бешкетників: раптом в очах безтурботних розбишак з’явився недитячий відблиск: « В мене брат двоюрідний пішов захищати Україну» ; «В мене рідня в містечку, яке цієї ночі бомбили»…
Квітуча весна, жарке літо змішалися з тривогами та воєнними новинами. 10 клас на диво добре здав випускні екзамени – замість дитячих пустощів – розумні юнаки, з якими цікаво на рівних вести розмову про ситуацію у світі та в Україні.
На долю нових поколінь випало нести своє українство в світ, наче бойовий прапор, бо сьогодні бути українцем означає бути нескореним. З’явилося відчуття незвичної героїки в самому факті українства. Увага всього світу прикута до подій в Україні, мужність та незламність українського духу зачаровує світових лідерів.
Випускний, що зазвичай уособлює собою пронизливі миті прощання з дитинством та крилаті надії юнацького життя, цього року став згадкою надзвичайної важливості української шкільної науки для молоді. Роки навчання, що створювали та укріплювали українські засади в житті, на сьогодні є тим захистом, який має вистояти під натиском ворожої імперії. Недарма наразі вже багато країн визнали, що агресія Росії є геноцидом українського народу, а метою Путіна є винищення українства як такого.
Ми сильні у нашій єдності, в українському слові та вірі. Вчорашні діти стали новим опором російській навалі. Як це заведено, спочатку учні мали службу Божу в греко-католицькій церкві Володимира і Ольги за успішне закінчення школи, яку провів отець-крилошанин Олег Кривокульський.
Урочиста частина проходила в українському культурному осередку. Прозвучали дружні поради та підтримка від консула України в Чикаго Олександра Свистуна, Спілка «Самопоміч» не залишила випускників без подарунків. Пан Огаренко вручив учням сертифікати, а Андрій Скиба зачитав привіт від голови Українського народного Союзу С. Качарая і передав чеки випускникам, які успішно закінчили свій довголітній цикл науки.
Також учні отримали відеопривітання з України від Тараса Тополі – фронтмена гурту «Антитіла» і відомого українського письменника, журналіста, волонтера Руслана Горового. Хлопці особисто зустрічались з учнями нашої школи під час перебування в Чикаго. І побажали випускникам гордитись тим, що вони є українцями і сміло ступати на стежку нового життя. На завершення урочистого вечора учні разом із батьками та вчителями збирали аптечки для солдат. Усі ці аптечки буде передано медикам і воякам ЗСУ.
Сили вам та віри, рідні випускники! Нехай ваше майбутнє буде світлим попри все!
Тримаймося! Боротьба триває. Борітеся – поборете, Вам Бог помагає!
Напутнє слово
Коли ти говориш, що українець –
Бачиш в обличчі співрозмовника зміни.
Ти не обирав тривогу в очах близьких,
Ще передивляються останні новини.
Не від тебе залежало народитися
Нащадком козацьких лицарів,
Сьогодні з ворогом твій рід б’ється,
Закривши Вкраїну собою від ворожих ударів.
В найскладніші миті життя,
Від тебе залежить – чи зможеш ти пригадати
Стару, наче зв’язок поколінь, українську пісню
Що в дитинстві наспівувала тобі мати.
Від тебе залежить –
Пам’ятати роки шкільної науки –
Знання берегтимуть, слово освітить шлях,
Дружба дасть прихисток в хвилини біди і розпуки.
Сьогодні звання українця –
Означає для світу бути відважним та сильним!
Пам’ятай, хто ти є, виборюй правду та знай –
Україна рокзвітне, прекрасна, велика та вільна!
Катерина Ткаченко,
опікун 10-класу,
учитель культури школи українознавства ім. Василя Стуса
