Одного дня ми приходимо у цей світ. Хоча ми лиш крихітні, безпомічні немовлята, та Господь вже спорядив нас усім необхідним для нашого життя – обдарував талантами. Але ні ми, ані наші батьки не знаємо, скількома і якими талантами нас наділено. І скільки праці нам доведеться докласти, аби їх розвинути, аби не закопати.
Я надіюся, що читачі «Українського Слова» відвідують недільні богослужіння і добре знають притчу про таланти. Не бажаючи потрапити за лінощі туди, де буде „плач і скрегіт зубів”, ми повинні докладати усіх зусиль, аби розвивати свої таланти, а вже як доходить черга до виховання наших дітей, то свої зусилля потроюємо, бажаючи нічого не упустити, не занедбати, дати дітям шанс.
Тут, у Чикаго, наші діти мають чудову нагоду брати участь у молодіжних організаціях Пласт, СУМ. Діти мають змогу відвідувати танцювальні гуртки, приміром, «Громовицю», з якою їздять у турне в Україну. Мають змогу навчатися в школах мистецтв малювати, грати на музичних інструментах, співати.
Відвідують суботні школи українознавства, де пізнають справжню, не фальшиву історію України, свою релігію, свій обряд, рідну мову, літературу, якої й досі не мають змоги вивчати половина дітей в Україні, через негідну владу, одіозних міністрів освіти.
Окремий розділ освіти в школах українознавства – культура України, що розкриває надбання багатьох поколінь українців у звичаях, одязі, побуті, архітектурі, у живопису, скульптурі, книгодрукуванні, кіно, музиці, науці. Діти пізнають географію далекої України і пов’язані з її землею легенди і перекази.
Українські діти тут не мають часу на те, аби його марнувати. Вони працьовито шліфують свої таланти.
Ось знову наближається осінь. В природі осінь – час збирати плід рясний. А в навчанні – час засівати, започатковувати, ставати до здобування нових знань. Час йти до школи!
„Марно прожитий той день, коли я нічого нового не навчився” – казали мудрі цього світу. Тому й визнаємо їх розумними. Вони вчилися до останнього подиху. Й ми берімо з них приклад, вчімося щодня! Не втрачаймо шансу підвищити рівень своїх знань, вмінь, вдосконалити власний розум. Ми ж бо істоти мислячі.
Час від часу я звертаюся до батьків, що мають дітей у шкільному віці, із закликом: дайте своїм дітям таку вартісну можливість! Віддайте їх навчатися в суботню школу!
Особисто я, як викладач в „Рідній школі” заохочую віддавати дітей до нас. У нас все чудове – розташування, батьківський колектив, високоосвічений і досвідчений педагогічний склад.
Але найкращі – це наші учні. Наші діти, як ми їх називаємо. Це вони надихають вчителів, батьків та адміністрацію на спільну відповідальну і нелегку працю – навчання та виховання молодих американців із серцями, сповненими любові до України.
Хіба ж не повинні ми, українці, живучи в цій країні добробуту, плекати в собі наше українство?! А в наших дітях його усіляко зрощувати?! Берегти нашу мову? Адже нашій діаспорі ми ще недостатньо низько вклонилися за те, що зуміла зберегти для свого покоління і своїх дітей та й внуків те українство. То ж не берімо на себе гріх. Не ставаймо тут усі „регіоналами”, які ненавидять, зневажають, винищують все українське!
Ті гроші, які ви сплатите за навчання своїх дітей в суботній школі, шановні батьки-українці, повернуться дивідендами, яких ви не зможете обчислити в грошових одиницях.
32 суботи в році в приміщенні щоденної школи св. Миколая працює „Рідна школа”. Приведіть сюди своїх дітей шкільного віку! Навчання розпочинається в першу суботу вересня.
А я оце розчулено згадую урочисте завершення попереднього навчального року.
2 червня 2012 року до «Рідної школи» зібралися всі вчителі і учні у традиційній парадній формі – вишиванках. Разом із опікунами класи чемно піднялися сходами до катедри св. Миколая, щоби у Літургійній молитві подякувати Господу за щасливо завершений навчальний рік. Милуюся нашими учнями – молитовне зосередження, Причастя – відчувається вплив уроків релігії: діти знають, що відбувається під час Літургії і вміють молитися.
На завершення Літургії – многая літа для всіх: учнів, батьків, вчителів.
За довголітньою традицією по Літургії загальна фотографія на сходах катедри. Фотографів дуже батько – це батьки учнів. Лунають жарти, сміх, сяють посмішки – настрій світлий, як і день.
А далі нова традиція, якій лиш другий рік – всі йдуть до актової зали. Стоячи, аплодують, урочисто вітаючи наших дорогих випускників, які входять парами – кожен тримає за ручку першокласника чи першокласницю. Стають на східцях сцени обличчям до повної зали, де на них споглядають всі учні школи – від дошкілля по 9-й клас – тим найцікавіше, бо ось це саме буде з ними за рік! Схвильовані батьки випускників, їх бабусі й дідусі, молодші і старші брати й сестри. Здається, так недавно привели їх такими малюками до школи, а десь мигцем майнули роки навчання, діти виросли. Тепер це чудові юнаки і юнки!
Першокласники вітають випускників віршиками. Випускники дарують їм пам’яткові книжечки.
Випускники урочисто отримують свідоцтва про успішне завершення навчання із оцінками, заробленими на випускних іспитах. Це перший документ, який започатковує їх резюме. Цей документ заважить при вступі до обраного коледжу чи університету, адже він сертифікований департаментом освіти штату Іллінойс. Ряд закладів вищої освіти нагороджують студентів за це свідоцтво кредитами.
Відтак виступають випускники із словами подяки: Андрій Блажкевич, Катя Мороз, Мар’яна Огаренко, Борис Гордійчук та інші.
Ця прекрасна молодь пройшла через серця кожного з викладачів школи, бо від дошкілля і до випуску вони мали нагоду повчитися в кожного із членів викладацької вчительської родини.
Слово надають шановним виступаючим. Це – голова батьківської ради Андрій Скиба, директор школи Люба Маркевич, гість школи, директор школи українознавства із м. Парма, штат Огайо, Володимир Боднар, врешті колишній учень і випускник «Рідної школи» президент кредитівки „Самопоміч” Богдан Ватраль. Кожен вітає випускників, висловлює подяку батькам і учням школи, а пані Ореста Фединяк нагороджує випускників грошовими сертифікатами – адже вони в нас усі є членами „Самопомочі”.
Випускники ще й заспівали нам хором, злагоджено і хвилююче!
Дзвінко пролунав останній в навчальному році, а для випускників останній в «Рідній школі» дзвоник. Під звуки „Вчительського вальсу” ми виходимо із актової зали.
Учні з вчителями востаннє йдуть по своїх класах, щоб підбити підсумки навчального року, отримати свідоцтва про переведення до наступного класу.
Прощаємося на літо. Всім нам здається, що попереду довге прекрасне літо. Та, як і все в житті, прекрасне чи не дуже, літо завершується і невдовзі розпочнеться новий навчальний рік в „Рідній школі”.
Дорогі! Нам дуже хочеться, щоб і ваші діти влилися в нашу шкільну родину!
Ласкаво просимо!
Віра ЖУРАВСЬКА,
вчителька «Рідної школи»
