ОАЗА ДУХОВНОСТІ Палатайну

0
545

 

2013 рік є ювілейним роком для української католицької церкви Непорочного Зачаття

м. Палатайн. Ось уже 50 років цей храм молитви служить духовним і культурним осередком для наших співвітчизників. Це чималий проміжок часу, за який церква стала великою парафією зі власною історією. На радість і на славу Божу кількість парафіян збільшується з кожним роком, підростає молоде покоління, яке має тісний зв`язок  із церквою, бо тут вінчалися їхні батьки, тут їх хрестили, тут їх навчають духовності.

Наша церква має невимірну цінність для усіх людей, які відвідують її. Часто вона є єдиним місцем духовного і душевного спілкування для тих українців, які тільки-но приїхали в Америку. У церкві вони знаходять  підтримку і пораду, благословення на новий тиждень нелегкої праці і можливість поспілкуватися  рідною мовою.

Безперечно, найцінніший скарб церкви – це її парафіяни, які своїми молитвами укріпляють Святий Дух храму. Церква Непорочного Зачаття м. Палатайн  може гордитися тим, що  за 50 років  свого служіння  Богу  і людям вона стала духовним домом для багатьох родинних генерацій, коли на Службу Божу  по неділях чи у свята приходять три, а то  й чотири покоління  однієї родини: діти, батьки, бабусі і дідусі.

Звичайно, для того, щоб  церква могла  задовольняти духовні і культурні потреби парафіян, потрібно вкладати багато праці. Тому  велика подяка і шана тим людям, які  жертвують свої кошти, таланти, зусилля і час для підтримки церковного життя.

2013 рік є особливим для нашої церкви, оскільки вона святкує свій золотий ювілей. Заплановано багато заходів з цієї нагоди. Так, торік у жовтні ми мали великий парафіяльний фестин, метою якого було зібрати  кошти  на  побудову нової більшої церкви, дискусії про яку уже протягом тривалого часу ведуться у парафії. Фестин  зібрав багато  людей, був надзвичайно добре організований, а значить, що наша парафія справді жива, активна структура.

Мені хотілося  б зупинитися на останній події – парафіяльному бенкеті, який відбувся у неділю, 10 лютого 2013 року, метою якого було вшанування родин-фундаторів церкви, людей, працею, коштами і зусиллями  яких була збудована і посвячена у 1963 році українська католицька церква Непорочного  Зачаття Пречистої Діви Марії м.Палaтайн.

Напевно, приходячи до церкви  на  Літургію чи для молитви, ми ніколи не задумуємося над тим, що ми  маємо цю можливість завдяки чиїйсь тяжкій праці, недоспаним ночам, завдяки комусь, хто думками був далеко  попереду, разом з нами.  Це мусіли бути справжні  сподвижники українського духу і культури, які хотіли, щоб ми, українці, що прибуватимуть в Америку різними шляхами, єдналися під спільним дахом і продовжували релігійну традицію  батьків у своєму Божому храмі. Отож, дуже важливо було саме у ювілейний для церкви рік зібрати тих, хто  брав участь у побудові храму, хто  пам`ятає ці події, може  поділитися  спогадами.

Парафіяльний комітет, який  очолила Джілл Панько, взяв на себе підготовку і організацію бенкету. Було зібрано і змонтовано фотоматеріали, які  відображали історію церкви аж до сьогоднішніх днів. Багато праці було вкладено  в прикрашання  залу, приготування обіду, створення святкової і урочистої обстановки.   Принагідно висловлюємо щиру подяку Джілл Панько, членам парафіяльного комітету та  усім, хто допомагав в організації бенкету.

З привітальним словом виступили духовні пастори – протоієрей Михайло Кузьма та отець Андрій Плішка. Отець Михайло Кузьма привів історичні довідки побудови церкви, зібрав інформацію про всіх священослужителів нашої церкви з початку її існування і до сьогоднішніх днів, а також виголосив  прізвища тих сімей, які були активно задіяні у побудові церкви.

Хочеться відмітити особливу атмосферу, яка панувала у залі: домашній затишок, тепле спілкування парафіян, задоволення від того, що ми також є частиною історії, сучасної історії, що ми продовжуємо достойну справу наших співвітчизників, які, будуючи цей храм, думали про нас і покладали на нас великі надії.

Дивлячись на старі чорно-білі фотографії, ми відтворювали у своїй уяві  нелегкий процес побудови нашої церкви: від копання  фундаменту до готової будівлі храму, де щонеділі збиралася для молитви на початках малочисельна громада. Кидається у вічі простий інтер`єр, небагатий на фарби розпис стін, але такі щасливі обличчя родин, які, незважаючи на стільки труднощів, завершили задумане. На фотографіях – хор жінок, поставних, гарно вбраних в український стрій; мужні із приємними обличчями чоловіки в елегантних чорних костюмах та білих сорочках. Це – наші попередники, іммігранти, часто прості роботяги, але духовно багаті і благородні люди, які за будь-якої ціни хотіли мати тут шматочок рідної культури.

 Все почалося з 9-10 українських родин, які прибули в Америку з різних куточків, і які  мали велике бажання збудувати свою церкву. Цитую матеріали нарису  історії парафії Непорочного Зачаття м.Палатайн, укладені Володимиром Кусиком та Богданом Плішкою у 1969 р. Вони дуже точно відтворюють історію будівництва церкви. «Восени  1959 р.  делегація в складі пані Е. Яхнів та     О.Васьків поїхали до пароха церкви св. Йосифа в Чикаго, от. Й. Шарого, щоб одержати від нього поміч і пораду. На їхнє прохання отець приїздив раз у місяць до Палатайну відправити Службу Божу. Ініціативна група розіслала після того повідомлення до 33-ох родин в околицях Палатайн і так у неділю, 25 вересня 1960 р. о. Й. Шарий відправив першу Службу Божу в Палатайн, в старій церкві св. Тереси, при співучасті хору з церкви св. Йосифа та 55 вірних.

Після однорічного користування старою церквою св.Тереси в Палатайн, вірні знайшли інше приміщення в залі народної школи при вулиці Оак, де відбувалися Богослужіння до 1962 р. В тому ж році зроблено перші конкретні заходи в напрямі  будови своєї церкви. Сходини парафіян покликали окремий комітет. Його завданням було знайти в першу чергу відповідну площу. Розшуки за площею  увінчалися успіхом, коли пп. І. Коцко і А. Петрик попали на велику парцелю  в догідному місці в  Палатайн, при перехресті вулиць Бентон і Ілліной. Завдаток зроблений п. І.  Коцком забезпечив за громадою площу. Ціна площі була 3,500 долярів. На це переведено успішну збірку, яка  разом принесла  3,200 долярів. Купно її оформлено остаточно 15 травня  1962 р. Події після того розвивалися швидко. 17 червня 1962 р. о. Йосиф Шарий, в присутності великого числа вірних, посвятив площу, на якій в цей же день закопано хрест. Літом цього року Богослужіння  відправлялися через деякий час  в будинку «Солт Крік Рурел Парк Дістрікт».

Рік 1963 відзначається ще більшим розмахом у праці нової парафії. Цього ж року на сходинах в домі п. М. Тихого  заложено Братство Непорочного Зачаття пречистої Діви Марії. До управи Братства входили: п. П. Гасюк – голова, п. Коцко – заступник, п. І.Дидина – секретар, п. М.Тихий – касир  та контрольна комісія: о. Й. Шарий, п. Ф. Семчишин і п. В. Брагар. Братство перебрало на себе всі обов`язки пов`язані з веденням та втриманням парафії та почало  плянувати будову церкви. Після виготовлення плянів будови будинку та від їхнього затвердження Єпископським Ординаріятом, парафія в Палатайн з кінцем літа 1963 р. приготовлялась до самої будови. В цей час люди, відповідальні за будову, поділились обов`язками в цей спосіб, що створили два окремі комітети – фінансовий для ведення збірки фондів та будівельний, що мав відповідати за саму будову. На голову фінансового  Комітету обрано п. М.Которинського, котрий кілька місяців раніше переїхав до Палатайн з Чикаго і зразу включився в працю парафії. До цього Комітету  входили ще такі активні члени громади: пп. Ф. Семчишин – заступник, І. Дидина – секретар,  М. Тихий – касир та О. Васьків і В. Бочневич – члени. Будівельний Комітет мав двох керівників, за всю роботу цементову відповідав фахівець в цій ділянці п. І. Коцко, а за всю іншу будову –  п. А. Петрик, досвідчений будівельник- контрактор. До Будівельного Комітету належали ще пп. П. Гасюк, Е. Шевчук, П. Яхнів і В.Брагар.

Першу підготовчу роботу під  фундаменти розпочато 3 вересня 1963 р.  І відтоді, день–у–день, невеликий гурток людей завзято працював при будові. На покриття коштів будови 12 жовтня 1963 р. затягнено  в Українській Кредитовій Кооперативі «Самопоміч» в Чикаго позику на суму 12,000 долярів, яку підписав окремий Позичковий Комітет. Складався він з двох груп. Першу з них очолював М. Тихий і до неї належали М. Которинський,  П. Гасюк, І. Коцко, О. Острижнюк і В. Брагар. Вони ручили за перших 6,000 долярів. За другу половину позики підписували  груповий  В. Бочневич та члени Т. Комар, Е. Шевчук, О. Васьків, М.Гнитка, Ф. Семчишин і А. Петрик.

Осінь 1963 року пройшла за безупинною працею біля будови церкви і до опаду  першого снігу, за наміченим пляном,  будинок був уже завершений дахом. Це уможливило о. Й. Шарому вже на Різдво правити в долішній залі першу Службу Божу.

Зі закінченням горішнього поверху, на Благовіщення, 25 березня 1964 р. о. Й. Шарий відправив там вже св.Літургію.

З кінцем літа 1964 р. душпастирську працю в парафії перебрав о. Р. Бялецький, який уже раніше доїздив з церкви св. Йосифа. 11 лютого 1965 року іменовано його парохом і вже наступного місяця, в березні, він формально перебрав від о. Шарого парафію під свою опіку».

Я думаю, що багатьом молодим парафіянам було дуже цікаво дізнатися, як звершувалася церква, яка стала для них місцем духовного розвитку. Мене особливо вразили той ентузіазм, запал і віра наших попередників, які  так ревно шукали і знаходили можливість побудови української церкви.

Спілкуючись після бенкету з  п. Олександрою Куцко, чоловік якої був одним з головних ініціаторів будівництва, дізналася багато цікавих деталей, які часто не входять в архівні документи чи історичні нариси. Такі спогади дуже цінні, бо вони відтворюють дух і настрій того часу. Так п. О. Куцко розповіла, що на  початках їх кілька українських родин організували недільну  Службу Божу в підвалі школи (High school) м. Палатайн, пізніше вони збирались в Park District, куди її чоловік, маючи велику вантажівку, щонеділі привозив пристіл для відправи.

Іван Куцко мав таке велике бажання збудувати церкву, що  однієї неділі сам викопав яму на підвал для майбутньої церкви, не маючи ще на це дозволу. Отець Йосиф Шарий, який на той час був парохом церкви св. Йосифа в Чикаго, зі всією ревністю підтримував ідею будівництва церкви, але мав сумніви, що така мала жменька людей зможе зробити таку велику справу. Не було коштів, а також, на жаль, як і зараз, не було повної згоди між родинами. Навіть, коли уже було вибране місце для будівництва, кільком сім`ям не сподобалася територія, яка знаходилася поза містом. Тоді п. І.Куцко разом з п. А. Петриком  та п. П. Гасюком поїхали за  порадою до отця Йосифа Шарого, який схвалив місце і дав благословення на будівництво.

О. Куцко також розповіла як вони організовували пікніки, щоб зібрати кошти на будівництво. Коли ще не було комунікацій водопостачання, вони тачками возили воду зі свого дому. Будівництво велося переважно по неділях, бо в інші дні чоловіки працювали. Заохочували до будівництва усіх, кого знали, і хто знав будівничу справу. Отець Й. Шарий радив обійтися без підвального приміщення, щоб заощадити витрати, але будівничі і слухати не  хотіли. Вони бачили церкву домом молитви, а також місцем для культурного спілкування, зустрічей українців, духовного навчання своїх дітей, святкування важливих подій.

Цікавим є той факт, що наша теперішня церква тоді сприймалася будівничими як тимчасове приміщення, а в планах на  майбутнє  було спорудити велику гарну церкву, для якої  і місце залишили краще і більше.

Отож, ми – нова генерація  української діаспори та всі люди доброї волі, які відвідують нашу церкву і хочуть залучитися до  благородної справи, маємо шанс  залишити для своїх нащадків те, що вічне. І хоч ми дуже любимо нашу “малу церкву з великим серцем”, яка протягом десятків років давала духовну опіку потребуючим, але усвідомлюємо, що новий більший храм вмістив би  набагато більше віруючих, став би нашою гордістю і духовним домом для наших дітей та онуків.

Важкий початок, але з Божою поміччю і нашою вірою та працею ми здатні зробити багато.

Спішімо робити добро!  

 Оксана Штогрин,

м. Палатайн