Журавлі повертаються додому

0
885

Всю нашу чиказьку молитовну громаду, а також всі молитовні групи «Матері в молитві» Америки сколихнула скорботна звістка – відійшла у вічність наша найбільш активна мама, яка сама молилася і піднімала на молитву інших.
Ця велика втрата ще більше об’єднала нас в ці скорботні дні.
В суботу, 25 червня, відбулася панахида і прощання з тілом нашої дорогої Слави Ватащук.  Катедра св. о. Миколая була заповнена друзями, приятелями Слави і учасниками молитовних спільнот всього українського Чикаго. Всіх зібрала любов і повага до неї, до тих цінностей, які вона проповідувала своїм життям.
Панахиду відправили: отець-декан Богдан Налисник, о. Володимир Гудзан, архимандрит Іван Кротець, отець-крилошанин Олег Кривокульський, о. Роман  Яримович  ,о.Микола Бурядник, о.Володимир Кушнір, о.Ярослав Мендюк, о.Богдан Ватащук, диякон Михайло Городиський.
Разом зі всіма вірними відспівали панахиду учасники хору «Благовість» з церкви свсв Володимира і Ольги.
Людей прийшло багато, кожен хотів попрощатися з тілом покійної Слави. Дійсно,  ім’я  дуже пасувало  нашій подрузі, бо все життя Слава славила Господа. Дуже гарні слова говорив настоятель катедри св.о. Миколая о. Богдан Налисник про те, що Слава започаткувала «2000 Богородиць» у церкві о.Миколая, що не пропускала ні однієї Служби Божої. Дуже зворушливо було бачити, як син, отець Богдан, відправляє панахиду по рідній мамі. Дуже гарного прощального вірша написала від імені Слави Наталя Гришко з Нью-Йорку, в якому Слава подякувала усім присутнім за все. Син прочитав цього вірша зі сльозами на очах і висловив подяку: постійному лікарю Слави-Лідії Клодницькій, всім, хто доглядав її в лікарні. Подякував також Марті Бородайко за постійну підтримку і допомогу, Орисі Бурдяк, Марії Данилюк , сім’ї Матвіїшин і Теодору Такой, Марті і Еріку Фюго, корпорації «Міст», всім учасникам «Матері в молитві», родині Федус і колективу кафе «Шоколад», Олі Пшеничняк і Ларисі Берестянській. Всім священикам – за молитви і за те, що прийшли провести маму в останню дорогу по-християнськи, всій українсько-американській громаді.
Слава була в числі перших, з ким я познайомилась в церковному хорі катедри св. о. Миколая 16 років тому.
 Завжди кликала до молитви, організовувала вечірні молитви по телефону, познайомила мене з надзвичайно цікавою людиною  Наталею Гришко з Нью-Йорку, через яку до сьогоднішнього дня маємо зв’язок з молитовними спільнотами Америки.
      Слава відстоювала УККЦ в часи підпілля, в час радянського атеїзму.
Збиралися люди найчастіше в її хаті вечорами і відправлялися Служби Божі. Залишившись вдовою з двома маленьким синами, вірила в силу молитви, через яку шукала спілкування з Богом. Такою і залишилася на все життя. Хворе серце, потреба в лікуванні привело її при підтримці друзів, священиків до Чикаго, де і провела останні роки свого, посвяченого Господу життя. Катехитка, яка все життя підтримувала в людях велику тверду віру в Бога і старалася жити, виконуючи Його Заповіді.
      Заради всіх нас і заради нашого духовного збагачення жертвувала свої молитви, час і свої надзвичайно великі терпіння (дві операції на відкритому серці) і багато інших проблем зі здоров’ям. Будучи важкохворою, збирала в себе вдома людей на молитви. Організувала збірку на будову церкви в Івано Франківську. Попри всі перешкоди Господь допоміг побудувати Церкву.
      Скільки подячних молитов було відправлено за всіх жертводавців Чикаго, за всіх членів материнських спільнот, за всіх  емігрантів, за їх щасливе перебування на еміграції і повернення до рідного краю.
В церкві кожного дня є вервиця, кожного дня матусі приходять молитися за своїх дітей, за Україну і за тих, хто віддав своє життя за її Волю.
Наша Слава, будучи важкохворою, їздила на нічні чування в Пейлос Парк,  роз’яснювала нам усім значення Служби Божої. На вечірніх молитвах завжди збирала по телефону людей і молилася за всіх, хто потребував молитовної допомоги. Включалися в молитву жінки з різних міст Америки, яких об’єднувала велика віра в силу молитви. І так  – кожний день!
Якщо хтось не міг включитися в молитву-молилася за всіх. Всі свої болі і терпіння завжди жертвувала за душі в чистилищі і вчила нас так робити.
Коли Слава не могла працювати, тоді  допомагали їй жінки –приятелі з молитовних груп і її друзі. Разом молилися,  плакали і раділи. Тепер всі материнські спільноти Америки стоять на молитовній варті.  Молилися раніше за її здоров’я, а тепер – за спокій її прекрасної душі, за те, щоб Господь милосердний прийняв її світлу душу до Царства Небесного. Моляться, читають псалми.
Дякуймо Богові за Славу, за те, що привчала нас до молитви, за молитовні спільноти.
Велика подяка всім тим, хто не залишав її без опіки.
Велика подяка всім молитовним спільнотам «Матері в молитві» Америки і особливо Нью-Йорку і Чикаго за духовну і матеріальну підтримку о. Богдана і родини Слави Ватащук.
Велика подяка всій українській громаді, яка в час біди готова прийти на допомогу. Хай Господь сторицею віддячить усім вам, знаним і незнаним жертводавцям.
Смерть нашої подруги Слави згуртувала всіх нас і надалі, я певна, кожний ще більше задумається над своїм життям, над тими цінностями, які є найважливіші.  Ми повинні згуртуватися ще більше в єдиний український народ, не громаду, а народ, бо ми є велика християнська родина, яка називається – українська нація.
   Ми повинні показати приклад вірного служіння Богові і своєму народові, показувати взірець єдності, якого так бракує нам, українцям.
Двоє синів -Тарас  і Богдан, невістки  онуки, вся родина і вся наша молитовна спільнота  переживають велику втрату .
Прийміть наші щирі співчуття від всієї нашої емігрантської спільноти.
Слава назавжди залишиться в нашій пам’яті, в наших серцях  – усміхнена, готова прийти на допомогу всім, хто потребував молитви.
Молімось, щоб Господь милосердний прийняв душу Слави в Царство Небесне. Вона виконала свою місію, а нам ще потрібно реалізувати своє покликання, вдивляючись в Господа і прожити решту днів на землі, щоб не боятися зустрічі з Богом.
Душа Слави вібрувала на хвилях Божих цінностей і в неї не було страху зустрічі з Господом. Вона була готова до цього кожної хвилини.
…Відлітають журавлі у вирій далеко, але завжди повертаються до свого гнізда, туди, де народилися. Багато з них гине у дорозі, але їх ніщо не лякає. Так і ми: наша душа прагне вернутися до рідних порогів.
       Наша журавка Слава після всіх болів і терпінь повернеться туди, де запах рідних смерічок і чебрецю, туди, де її дорогі сини, внуки, родина і спів солов’їв, де спочивають вічним сном її журавель і дорога мамочка, як вона ніжно називала свою маму. Вона і там, голосом церковних дзвонів буде кликати людей на молитву за всіх нас, за нашу стражденну Україну і наш народ, за всіх, хто віддав своє життя за її волю, незалежність і Христову віру.
Прощай, наша журавко, наша Славо.
Дякуємо Богові за те, що ми мали тебе тут, а тепер будемо всі молитися за спокій  твоєї прекрасної душі. Вічна тобі пам’ять!
Іванна ЯКОВЕНКО,
Чикаго 
Леся ПРАДИВУС, Наталя ГРИШКО,
Нью Йорк