27 січня 2018 року у Школі українознавства ім. Василя Стуса в м. Чикаго пройшов захід з нагоди вшанування героїв, які віддали своє життя за свободу і незалежність України протягом останнього століття. Цьогорічну урочистість підготували учні школи спільно із представниками молодечої організації Пласт. Вели програму вчитель історії Наталія Пономарьова і випускник нашої школи, пластун Данилко Паверс.
Розпочали програму спільним виконанням гімну «Ще не вмерла України». Після цього, слово взяла Наталія Пономарьова. У своєму виступі наголосила на тому, що усі присутні зібрались сьогодні, щоб пригадати і вшанувати ті сакраментальні і героїчні події, що відбулись сто років тому під час національно-визвольних змагань 1917-1921 років. Саме під час цих змагань відбулись ключові події, які вплинули на подальший хід нашої історії – на процес державотворення. Цей період був вершиною національно-визвольної боротьби, періодом відродження української нації. 22 січня 1918 року було проголошено 4-ий 
Універсал, який засвідчив появу нової молодої держави – Української Народної Республіки, а вже через тиждень молоду державу треба було боронити із зброєю в руках проти московсько-більшовицької навали. 29 січня рівно століття минуло відтоді, як юні вояки – київські курсанти та загін «Вільного козацтва» – зустріли вогнем більшовицьких окупантів, що мали численну перевагу в силі. Пані Наталя підкреслила, що саме ці юнаки змінили перебіг історії, продемонструвавши усьому світові, що українці здатні із зброєю в руках змагатись з ворогом за свою незалежність. Ці хлопці своєю кров’ю освятили шлях до боротьби і стали дороговказом для майбутніх поколінь у боротьбі за свою незалежність. У свій час крутянці не побоялися цього зробити, не побоялись ОУНівці, вояки Карпатської Січі і УПівці, не побоялися студенти під час революції на граніті, герої Небесної Сотні під час Майдану у 2014 році.
Після цього, до проведення спільної молитви було запрошено єпископа єпархії святого отця Миколая (м. Чикаго) преосвященного владику Венедикта. Єпископ попросив присутніх помолитись за усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Закликав пам’ятати про них, адже пам’ять про них згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
Далі до слова було запрошено директора Школи українознавства ім. Василя Стуса Галину Баран. Пані Галина провела логічні паралелі між тими подіями, що відбувались 100 років тому, і тими подіями, що відбуваються нині в Україні. Директор школи підкреслила, що приклад самопожертви молоді у далекому 1918 році багато в чому нагадує подвиг Небесної сотні та “кіборгів” у 2014 році. Минуло сто років, а ми знову змушені обороняти власну незалежність ціною людських жертв. У 2013-2014 роках наші студенти пішли на Майдан, а коли почалася російська агресія, першими пішли захищати Батьківщину. І вони були готові до цього, тому що за ними був приклад крутянців. Пам’ятаючи про героїв Крут, ми вшановуємо і тих, хто загинув у цій війні на Сході. Як і сто років назад так і сьогодні, українці мають того ж ворога – тоталітарного, загарбницького московита. Втім, як і колись, українці не віддали свою землю і не віддадуть зараз.
Згодом виступили учні нашої школи із програмою, в якій згадали про подвиг юних крутян. Поезії про цей героїчний чин у їхньому виконанні торкнули серця усіх присутніх. Музичний керівник Роман Пачашинський підготував композицію «Ой, у лузі червона калина» у супроводі дитячого хору, що був створений нещодавно на базі нашої школи.
Після цього свою програму представили пластуни. Їхній виступ пройшов під гаслом «100 років боротьби». У своєму виступі 
вони згадали про цвіт нашого народу, його славних синів і доньок, які у розквіті сил віддали свою молодість, життя. Вони демонстрували слайди і розповідали про тих, хто творив УНР, про учасників національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років, про героїв Крут, вояків УПА, шістдесятників, Героїв Небесної сотні Революції Гідності і сьогоднішніх захисників нашої незалежності і територіальної цілісності на східному фронті. Пластуни пригадали нам, що як і сто років тому, одними із перших, хто взяв до рук зброю і став до оборони рідної землі – це були пластуни, так і сьогодні у період Революції Гідності, першими хто не побоявся кинути виклик ворогові і віддати життя за Україну, також були пластуни. Згадали їх поіменно – Микола Гордійчук, Марко Паславський, Євген Подолянчук, Віктор Гурняк та інші.
Цього року під час нашого шкільного заходу ми мали за честь приймати гостей з України. До нас приїхав Руслан Кошулинський – український політик, заступник голови Всеукраїнського об’єднання «Свобода», учасник бойових дій на Сході. Пан Руслан виголосив промову щодо важливості проведення таких заходів у школах українознавства, адже це допомагає краще зрозуміти трагічні сторінки нашої історії. Також пан Руслан подарував для нашої школи коштовні скарби – книги, які люб’язно передала для нас професор Ірина Фаріон, відома українська громадсько-політична діячка і письменниця.
Далі до слова було запрошено заступника голови Українського інституту Національної пам’яті Аліну Шпак, яка доповнила Руслана Кошулинського та заохотила усіх нас ще більше вивчати період національно-визвольних змагань і подарувала настільну дитячу гру «Українська революція 1917-1921 років», яка дуже знадобиться на уроках історії при вивченні даної теми. 
Згодом із привітальним словом виступила Генеральний консул України в Чикаго Лариса Герасько, яка зазначила, що відзначення 100-річчя революції є надзвичайно важливим саме зараз, в умовах тієї гібридної війни, яку веде проти нас Росія.
На завершення хотілось би відмітити, що проведення таких тематичних заходів є надзвичайно важливими для учнів нашої школи, позаяк сприяють національно-патріотичному вихованню нашої молоді, формують майбутніх патріотів України. І той факт, який засвідчує існування власної держави у 1917–1921 роках, є одним із доказів формування модерної національної ідентичності українців ще 100 років тому, а це в свою чергу надихало на продовження визвольної боротьби, котра врешті увінчалася відновленням незалежності у 1991 році.
Наталія ПОНОМАРЬОВА,
учитель історії Школи українознавства ім. В. Стуса,
Чикаго
