У Флориді проросли «зерна правди» про українські «п’ять колосків»

0
40
Фото Клари ШПІЧКИ

У листопаді 2006 року Верховна Рада визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. На державному рівні правдивість цього твердження підтримали 16 країн: Канада, США, Австралія, Португалія, Ватикан, Естонія, Литва, Латвія, Грузія, Польща, Угорщина, Еквадор, Колумбія, Мексика, Парагвай, Перу. В цьому списку відчутно бракує великих та впливових європейських держав — Франції, Великої Британії, Італії і особливо Німеччини з огляду на її вагу в Європейському Союзі та приязні відносини з Росією. Натомість у документах ООН, ЄС та ПАРЄ слова «геноцид» також немає. Для ПАРЄ Голодомор — це «злочин радянського режиму проти власного народу». А Європарламент визнав штучний голод «жахливим злочином проти народу України». Немає у списку й Ізраїлю, за підтримки якого в Києві тим часом будується найбільший у світі меморіал жертвам Голокосту. Так що, як каже голова СКУ Пол Ґрод, «іще далеко не скрізь проросли «зерна правди» про українські «п’ять колосків».

Українська громада в південно-західній Флориді щороку в листопаді вшановує пам’ять жертв штучного Голодомору 1932-33 рр., заподіяним сталінським режимом. Понад десять мільйонів невинних людей померло голодною смертю в Україні та на Кубані.

У Норт Порті з ініціативи 56 Відділу Союзу українок Америки (СУА) в минулі роки були лекції для студентів про Голодомор у місцевій середній школі (North Port High School ). Через коронавірус тепер це неможливо.

На сходинах 56 Відділу Союзу українок Америки референтка зовнішніх зв’язків Віра Боднарук розповіла про презентацію книжки під заголовком «Two Regimes.A Mother’s Memoir of Wartime Survival»  у Florida State University.

В першій частині свого щоденника авторка книжки Теодора Вербицька описує жахливе пережиття голоду в Маріуполі та на Кубані з двома маленькими доньками. ЇЇ чоловік, директор технічної школи під Києвом, був засуджений сталінським режимом і пропав безвістіо Вона залишається сама з двома маленькими дітьми і ледве пережила страхіття Голодомору на Кубані та в Маріуполі. Потім, з приходом німців у часи Другої світової війни, опинилася в німецькому таборі за колючим дротом (Ostarbeiter labor camp) в Штутгарті.

Рукопис-спогади Теодора Вербицька написала, щоб залишилася пам’ять про загиблих людей.

Рукопис-щоденник Теодори Вербицької та картини її доньки Надії, яка закінчила студії мистецтва в Німеччині, опинилися на «estate sale» у Флориді.   Mimi Shaw та Kelly Bowen, які закупили всі картини і щоденник, подбали, щоб все було перекладено на англійську мову. Книжка «Two Regimes.A Mother’s Memoir of Wartime Survival»  ілюстрована картинами Надії Вербицької. У фільмі використана «Мелодія» Мирослава Скорика.

В неділю, 21 листопада, в українських церквах в Норт Порті буде відслужена панахида за жертв Голодомору, а потім в Осередку ім. св. Андрія буде – короткий фільм.

Віра Боднарук,
Норт Порт, Флорида