ЗЛУКА ЗЕМЕЛЬ УКРАЇНИ – ВІКОПОМНА ДАТА УСІХ УКРАЇНЦІВ

0
527

Заходами  Громадського комітету в Норт Порті, Флорида, День Злуки земель України  було відзначено в Осередку св. Андрія концертом широко відомого оперного співака і педагога, заслуженого артиста України Олега Чмира.
Свято відкрила голова Громадського комітету Дарія Томашоська. Після презентації  прапорів та виконання американського і українського гімнів під супровід на фортепіано Ореста Лазора,  пані Дарія коротко розказала про важливість дати 22. січня для українського народу. День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві. Йому передувало підписання (22 січня 1918 р.) Четвертого універсалу Центральної Ради, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. Західно-Українську Народну Республіку було проголошено в листопаді 1918 року. Процес об’єднання України завершився 22 січня 1919 року.
Сьогодні, після двох десятків років Незалежності, проблема соборності України є, на жаль, не менш актуальною. І це, напевне, перше, що я не можу пробачити сучасним українським політикам. Культурні та ментальні відмінності між українцями Сходу й Заходу існували завжди, вони отримали назву «синдром Збруча», однак завжди наші співвітчизники прагли єдності. Акт возз’єднання УНР та ЗУНР – історичний факт, який показав безсилля будь-яких спроб роз’єднати український народ, протиставити українців один одному.
На полях Першої світової війни відбувалося братання Українських січових стрільців, що воювали у складі війська Австро-Угорщини, та українців-вояків армії Російської імперії. Згодом усвідомлена необхідність єдності змусила українські західні регіони до проголошення самостійності з метою возз’єднання з Українською Народною Республікою.
21 січня 1990 року жителі багатьох населених пунктів по дорозі між Києвом і Львовом утворили живий ланцюг, відзначивши цю історичну дату. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.
Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної єдності, свідченням їхнього самоусвідомлення, важливою віхою процесу становлення політичної нації. Ідея соборності українських земель набула державного статусу, в наступні десятиліття залишалась об’єднуючим чинником і чи не єдиним спільним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху. Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі, сприяв подоланню залишків ідей федералізму в ментальності національної політичної еліти.
Об’єднання мало і практично-політичний аспект, адже обидві держави потребували концентрації збройних сил та взаємної допомоги для захисту своїх територій від іноземного військового втручання, яке на той час набуло форми агресії. Важливим є й факт легітимності завершального соборницького процесу, який передував Акту Злуки.
Відтак голова Громадського комітету Дарія Томашоська представила шановного гостя, українського оперного, камерного та естрадного співака, баритона Олега Чмира.
Олег  Чмир уклав програму переплітанням  свого чудового співу веселими уривками безсмертного Павла Глазового та інших, які для переповненої зали учасників були несподівані, бо свято 22. січня в діаспорі завжди відзначалося в дуже серйозних, патріотичних вимірах. Але вже в 20-ту річницю незалежності України, можливо, й потрібно змінити серйозний тон на легший, бо ж День Злуки земель України є радісною подією, не трагічною.
Репертуар програми складався з таких пісень: «Дивлюсь я на небо», «Рідна мати моя», «Як у нас на Україні», «Я піду в далекі гори», «Україна», арія з опери «Кармен», а на закінчення Олег Чмир запросив усіх присутніх співати разом з ним «Ой у лузі червона калина». Після концерту присутні мали приємну нагоду поспілкуватися з шановним гостем за кавою та солодким, а також придбати його диски.
Віра БОДНАРУК,
професор
Фото В. Лісничого