Українська громада в південно-західній Флориді відзначила 209-ті роковин геніального поета України — Тараса Шевченка. Свято, організоване Громадським комітетом, відбулося в суботу, 11 березня, в Осередку ім.св. Андрія в Норт Порті, Флорида.
До святочно прибраної зали з великим портретом Шевченка та світлинами на екрані прибула численна публіка, щоб почути творчість Кобзаря у слові та пісні.
Свято відкрила голова Громадського комітету Віра Боднарук і згадала, що дух Шевченка витає повсякденно над українським народом і закликає боротися за свою державу, за свої права, за свою незалежність. Палка поезія Шевченка будила пригноблений, закріпачений український народ у минулому, щоб вони не жили у темряві, а прагнули незалежності, бо тільки «в своїй хаті своя правда і сила, і воля». Сьогодні, у жорстокій війні з Московією, його слова надихають воїнів України незломною відвагою боротися за свою державу до Перемоги.
Як писав Євген Сверстюк (1927-2014), літературний критик, поет, політв’язень радянського режиму, «багато людей вигасає на півдорозі або ще на початку. Шевченкові випала набагато важча доля… У 45 років, коли я лише йшов у концтабори, Кобзар звідти вже повертався. У нього тремтять руки, але він освоює нову техніку гравірування, працює в Академії мистецтв, і йому надають звання академіка. Тобто він іде вгору після того, коли думали, що Шевченко вже згас, що його можна випустити на волю.
Царська імперія не дуже розуміла, хто такий Тарас Шевченко для України. Поліційні служби з полегшенням зітхнули, коли він помер. Це сталось у рік розкріпачення, на хвилі тієї свободи вдалося «вирвати» труну. Але потім імперія отямилася, бо ходили легенди, що то не Шевченко похований, а в труні — освячені мечі. Що він живий і підніме народне повстання. Імперія цього боялася, жандармів ставила на могилі. Боїться і досі…
Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття, наше минуле і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух і пам’ять».
Ведучий програми Ігор Раковський тепло привітав учасників програми, серед яких недавно прибулі з України, які доповнюють ряди української громади і долучаються до її культурного життя.
Вірш «Учітеся, брати мої» гарно виконали недавно прибулі з України діти: Уляна Пилипенко з Києва, Єва Остаповець з Рівненщини та Єва Даніловець. «До Шевченка» Святослава Караванського з великим почуттям декламувала Ольга Бабчук. А громадський хор під умілою диригентурою Юрія Шевчука виконав пісні «Зоре моя вечірняя» та «Думи мої».
Спеціальною атракцією вечора був виступ бандуриста Івана Шміла з Чикаго та 13-річного скрипаля Андрія Падковського, який прибув з України у жовтні 2022 р. Андрій прекрасно виконав разом із бандуристом «Мелодію» Мирослава Скорика та соло на скрипці «Ой, у лузі червона калина». А потім пролунав прекрасний спів та гра на бандурі Івана Шміла, який чарував слухачів в’язанкою українських пісень. Публіка дякувала йому знову і знову гучними оплесками.
На закінчення програми громадський хор виконав «Садок вишневий» та «Заповіт», який співали всі присутні. Ведучий Ігор Раковський, який дуже вміло і цікаво провів святочну програму, подякував всім виконавцям програми та членам Громадського комітету за організацію успішного вечора в честь Шевченка. Запросив пан Ігор всіх на товариську зустріч при каві та солодкому. На пам’ять про вечір в честь Шевченка залишилася мистецька програмка, яку виконала Ліда Білоус, де подані імена всіх, хто був задіяний: Віра Боднарук, Віктор Лісничй, Нуся Мацілинська, Клара Шпічка, Галя Ліснича, Богдана Пужик, Рома Гуран, Богдан Боднарук, Леся Попель та Катя Стецюк.
Віра Боднарук,
Голова Громадського комітету,
Норт Порт, Флорида
Світлини Віктора Лісничого
