Попелюшка з Херсону, яка стала амбасадоркою української мови в Оксфорді

0
348

Українська мова стала трендом — такий висновок за результатами 2022 року зробили представники однієї з найпопулярніших платформ для вивчення мов Duolingo. Інтерес до української почав зростати після повномасштабного вторгнення РФ, коли мільйони людей були змушені шукати притулку в інших країнах.

Найбільшу зацікавленість вивченням української зафіксували в Ірландії, Німеччині та Польщі. Втім, інтерес до мови підвищився навіть у таких віддалених країнах, як Аргентина, Японія та В’єтнам.

Іноземці активно вивчають нашу мову, бо допомагають нам у різні способи — волонтерять, приймають українських біженців, долучаються до українських спільнот за кордоном, допомагають гуманітаркою, спілкуванням, адаптацією. Вивчають мову також іноземці, які приїжджають зараз до України, щоб працювати, навчати медицини та воювати.

Цікавість до української виявляють здебільшого студенти зі США, Канади, Австралії, Великої Британії, країн Європи. Трохи менше учнів — із Азії та Південної Америки.

Більше про те, чому іноземці активно взялися за українську, знає херсонка Інна Сопрончук. Вона навчає іноземців української майже сім років. А три роки тому започаткувала власну онлайн-школу Speak Ukrainian. Сьогодні викладає в Оксфордському університеті та допомагає збирати кошти на підтримку жителів деокупованого Херсону. Далі — пряма мова.

Я почала викладати українську мову іноземцям 2016-го. Тоді навчалася на магістратурі в Херсонському національному технічному університеті за спеціальністю «англійська філологія». А за дипломом магістра я — перекладачка з правом викладання.

2015 року я почала працювати викладачкою англійської мови в приватній школі та репетиторкою. Втім, дуже хотіла працювати онлайн. Знайшла міжнародну платформу репетиторів, яку, до речі, створили українці, та зареєструвалася на ній.

Моєю метою було викладати англійську українцям. Але я побачила функцію Ukrainian. Здивувалася, зацікавилася та… клікнула. Мені почали надходити запити від іноземців. Першою моєю студенткою була дівчина з Італії. Вона написала, що прагне вивчати українську мову, бо має друга в Україні й хоче комунікувати з ним.

Два роки я викладала українську студентам із різних країн. Переважна більшість із них вивчала мову, бо мала українське коріння. І це було дивовижно: їхні бабусі, дідусі, яких вони навіть не бачили, емігрували з України ще до Другої світової війни, а нащадкам вдалося зберегти їх у своїй пам’яті! Це надихало. Я відчувала, що потрібно набирати обертів і персоніфікувати свою роботу. Тому створила сторінку в Інстаграм, почала писати пости, потім знімати короткі навчальні відеофрагменти.

Охочих вивчати мову ставало більше. Й 2019 року я взяла на роботу двох перших учителів. Одна з них — моя однокурсниця, з якою ми випадково зустрілися в маршрутці.

Я зрозуміла: мені потрібен сайт. І це має бути сайт повноцінної школи, для якої в мене народилась і назва — Speak Ukrainian.

2020 року я створила підручник для студентів-іноземців Master Ukrainian Cases. Потім із командою ми розробили три набори карток для вивчення 500 українських слів, набір карток із ідіомами та посібник із діалогами, запустили онлайн-курси, додаток. Я записала подкасти та більш як 800 відеоуроків на Ютуб-каналі та в Інстаграмі. Складнощі з вивченням української в іноземних студентів виникають на початку, адже ми маємо кирилицю. Тож учням буває важко розібратися, що це за літера і як вона читається. Але ми починаємо практикуватися: вимовляємо голосні, приголосні, читаємо склади й прості слова. І люди розуміють, що це не так страшно й українська фонетика насправді легка та милозвучна.

Мій студент Колін вирішив вивчати українську, аби висловити підтримку біженцям на Балі. Заговорити без акценту вдалося з першого дня, й це мотивувало хлопця продовжувати навчання.

Якось Колін зізнався, що для нього вивчати українську — «це вірити в ідею свободи, надії на світле майбутнє, й це дуже надихає».

Наразі хлопець продовжує навчання та щодня практикує мову з українцями на Балі. Найскладнішим у процесі вивчення мовної граматики називає підбір правильного відмінка. Але не здається, адже в майбутньому планує запустити власну дизайн-студію й уже обговорює з українцями можливість співпраці.

Німецька фотографиня Селіна вирішила вивчати українську ще 2020 року. Вона приїхала до України під час роботи над фотопроєктом і була зачарована. Каже, що в туристичному плані наша країна дуже недооцінена й іноземці мають хибне уявлення про Україну. Власне мовний бар’єр під час подорожі мотивував Селіну взятися за вивчення мови. Зараз вона пише статті для німецько-українського журналу Gelblau, бере участь в українському кіноклубі та допомагає організовувати проукраїнські протести в Берліні.

Бельгієць Стів був шокований повномасштабним вторгненням Росії. Він почав волонтерити й допомагати українцям, які шукали прихисток за кордоном. Зокрема на кілька місяців чоловік поселив у себе вдома українську родину. Спочатку хотів просто мати змогу спілкуватися з ними. Та згодом полюбив українську мову та культуру. А українська поезія — сучасна та класична — стала для Стіва справжнім відкриттям. Вона й надихнула надалі вивчати українську.

За сім років роботи я особисто викладала 120 студентам із 26 країн світу. Здебільшого це були люди з українським корінням, а також ті, хто має когось із рідних або знайомих або любить подорожувати Україною.

Були ті, хто приїжджав до України за різними програмами «Корпусу миру» та займався волонтерством, і тому вивчав українську. А комусь наша мова просто подобається.

Був студент із Японії, він сам викладає англійську. Одного разу почув пісню Кузьми Скрябіна «Маршрутка», — вона йому дуже сподобалася, він мені її співав, — і закохався в українську мову!

Ну й також є поліглоти, які хотіли володіти й українською.

Україна — велика країна. Її культура багатогранна, й люди світу, вивчаючи українську мову, можуть якось доторкнутися до неї.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну всі люди, які мали українське коріння, згадали про це й почали цим пишатися. І якщо раніше вони казали про «рашен» і «совєти», то тепер перестали ставити знак рівності між російською та українською мовами. Вивчати мову до мене прийшли ті, хто приймає українських біженців. Ті, хто волонтерить, збирає гуманітарку, виходить на мітинги. І мій курс для початківців був орієнтований саме на таку аудиторію — з базовими фразами.

Ще цікаво: після 24 лютого студенти, котрі вивчали російську як іноземну, перейшли на вивчення української.

Так, на жаль, бум на українську мову спричинила війна… І це боляче.

Однак я рада, що чотири роки до війни тяжко працювала, аби мій проєкт був успішним, і виявилася готовою до такого ажіотажу.

Із січня 2023 року я викладаю українську в Оксфордському університеті. Давно мріяла набути досвіду викладання української як іноземної за кордоном, тому восени 2022 року розіслала листи деяким закордонним університетам. Оксфорд моєю пропозицією зацікавився. Це було диво. Я відправила зухвалий запит, і мені відповіли «Так». У середині січня розпочався новий семестр, тож я тепер викладаю в одному з найпрестижніших університетів Великої Британії.

Моя мета — поширювати українську мову та культуру в усьому світі. На мій превеликий подив, в оксфордських бібліотеках немає українських підручників. Саме тому наразі головна просвітницька місія — наповнювати місцеві бібліотеки матеріалами для вивчення української мови та книгами сучасних українських письменників. Така сама проблема й у книгарнях, де є 30 підручників для вивчення російської та жодного — для опанування української.

Працюю я на факультеті Russian and East European Studies (російських та східнослов’янських студій). Мені болить така назва, тож хочу на неї вплинути: щонайменше прибрати з неї слово «російських», а краще — додати «українських». У Оксфорді вивчають слов’янські мови вже давно, та української не було. Власний курс із вивчення української я адаптую під місцевих студентів. У моїй групі — шестеро людей, четверо з них — британці, двоє — європейці, з Данії та Франції. Раніше вони вивчали російську, тепер вирішили опанувати українську. Всі шестеро допомагають Україні, хочуть вивчати мову, підтримати нас та спілкуватися з українцями. Двоє з них приїжджали до України під час війни, і їм було соромно спілкуватися російською, тож вирішили навчитися комунікувати українською.

Більшість студентів знає про Тараса Шевченка, адже цитатами з його творчості наповнені медіа. Віршовані рядки «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями» з відомої поеми викликають бурхливе зацікавлення.

До дня народження Тараса Шевченка я запропонувала студентам записати відео, в якому вони декламуватимуть твори з «Кобзаря». Ідею підхопили залюбки.

Увесь світ тепер знає, що Україна існує і що це — країна сильних та сміливих людей. Нас підтримують в усіх куточках планети. Ми живемо в час, коли треба максимально заявляти про себе, стукати в усі двері, щоб популяризувати у світі нашу рідну мову та багату культуру.

Ірина Скосар