Нас убивали, бо ми українці

0
140

Щороку в листопаді Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років і масового штучного голоду в 1921-1923-му і 1946-1947 роках.

День пам’яті співвітчизників, що померли мученицькою голодною смертю, українська громада південно-західної Флориди відзначила 18 листопада. Вже вдруге вшановували жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується геноцидними діями Росії проти українців. Трагічні події, які розгортаються на наших очах, засвідчують, що жива пам’ять надзвичайно важлива. Ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою і покарані, а жертви — гідно вшановані.

Соборну панахиду відправили о. Олег Сацюк та о. Дмитро Касіян в церкві св. Андрія при Українському релігійному та культурному осередку в Норт Порті, Флорида.

Голова Громадського комітету Віра Боднарук коротко згадала, шо після жовтневого перевороту, впродовж 1917-1921 років, владу на більшій частині території колишньої російської імперії захопили комуністи. Вони знищили демократичну Українську Народну Республіку, проголошену 1917 року. Досвід важкої боротьби з українським національним рухом змусив комуністичний режим задля зміцнення свого становища в Україні піти на певні поступки йому та на створення у 1919-1920 роках УСРР зі столицею в Харкові.

Україна в той час переживала культурне відродження. Під гаслом «Геть від Москви!» формувалися самобутні, відмінні від російських, культурні традиції. Створювалася національна система освіти, обґрунтовувалася економічна концепція України як автономного сільськогосподарського і промислового організму. Українська нація, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. Широкі кола інтелектуалів та економічно самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва. Тим часом в СРСР встановився тоталітарний режим із суворою суспільною ієрархією. Тому за мету було поставлено знищення українців як політичної нації, що могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент — убивство голодом.

Голод на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Українцям як етносу було завдано смертельної рани, наслідки якої відчуваємо понині.

Через 90 років після Голодомору-геноциду спадкоємець тоталітарного режиму — російська федерація знову застосовує проти українців методи геноциду, щоб знищити націю як таку. Сталін вдався до тотальної конфіскації харчів, блокади, посилення терору. Путін застосував повномасштабне військове вторгнення. За ним як складові геноцидної політики почалися терор, масові вбивства, умисні атаки на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори, бомбардування житлових кварталів, сексуальне насильство, воєнні облоги, насильницьке переміщення українців, зокрема дітей. Бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали.

Наша пам’ять про Голодомор 1932—1933 років допомагає чинити спротив, єднає українців і світову спільноту для протидії агресору. Станом на жовтень 2023 року Голодомор 1932—1933 років в Україні визнали актом геноциду парламенти 28 держав.

Вірш «33 рік – дитинство мого прадіда» Аліни Сімашко прочитала Оля Бабчук ,а враження Валентини Василенко від розповіді озвучила Леся Попель.

Слово про Голодомор-Геноцид 32-33 рр. виголосив суддя Федерального суду США, правник, адвокат, політичний і громадський діяч,  доктор права, професор Богдан Футей.

Присутні були запрошені оглянути мапу України, де позначено пам’ятники жертвам Голодомору по всій території України. Відзначення закінчилося українським славнем «Ще не вмерла Україна».

Пам’ятний день вшановування жертв сталінського геноциду підготували Дарія Томашоска, Анна Мацілинська,Богдана Пужик, Катя Стецюк,Богдан Боднарук, Леся Попель,Євген Томашоский, Галя Ліснича, Клара Шпічка, Ліда Білоус, Віра Боднарук і Юрій Шевчук (фото).

Віра Боднарук,

голова Громадського комітету,

Норт Порт, Флорида