ЖУРНО: ВІДІЙШОВ НА ВІЧНУ ВАТРУ ВАСИЛЬ МАРКУСЬ

0
427

15 жовтня 2012 р. на 90-му році пішов з життя видатний український громадський діяч, правник, історик, іноземний член Національної академії наук України, головний редактор “Енциклопедії Української діаспори” ВАСИЛЬ МАРКУСЬ.
Василь Маркусь – курінний Село-Пласту на Тячівщині (Закарпаття) у другій половині 1930-х років, лицар 20-го куреня УПС “Орден Хрестоносців” імені Митрополита Андрея Шептицького, автор статті «Село-Пласт на Закарпатті та журнал “Ватра” в с. Бедевля» у збірці «Пласт на Закарпатті в минулому і сьогодні» («Ґражда», 2012). Був активним у Патріархальному русі Української Католицької Церкви і співробітником Патріарха Йосифа Сліпого, співредактором Енциклопедії Українознавства, професором політології Університету Лойоли в Чикаго, головою Історично-філософічної секції НТШ, редактором журналу «Українська діаспора» (Київ).
Народився 27 грудня 1922 р. в с. Бедевля, що на Тячівщині. Закінчив Хустську гімназію. У травні 1942 року Василь Маркусь був заарештований і засуджений угорським військовим судом до п’яти років ув’язнення за участь у роботі молодіжного націоналістичного підпілля на Закарпатті. Це була так звана «ковнерська справа», по якій проходило понад 100 чоловік, переважно середньошкільної молоді, яка боролася з окупаційним режимом під проводом ОУН.
Як відмічалося у вироку військового трибуналу від 17 і 22 липня 1942 р., всі підсудні належали до однієї групи, яка поставила перед собою мету революційним шляхом визволити Закарпаття від Угорщини і створити самостійну Українську державу. У мотивах вироку дослівно записано: «Підсудні проголошували, що Закарпаття завжди було українською територією, такою і залишиться, у зв’язку з чим Закарпаття, якщо треба, то збройним повстанням і революційним шляхом необхідно відірвати від Угорщини і приєднати до України».
Після звільнення з тюрми у 1943 році вчився на філологічному факультеті Будапештського університету, студіював славістику. Був делегатом Першого з’їзду Народних комітетів Закарпатської України, який 26 листопада 1944 року прийняв Маніфест про возз’єднання Закарпаття з Україною. У 1945 році Василь Маркусь змушений був залишити рідний край, рятуючись від переслідувань за свої українські державницькі переконання.
Здобувши вищу юридичну і політичну освіту в університетах Німеччини, Швейцарії, Бельгії і Франції, Василь Маркусь розпочав наукову роботу. Його докторська дисертація «Приєднання Закарпатської України до Радянської України, 1944-1945 рр.» вийшла окремою книжкою 1956 рік французькою мовою в бельгійському місті Лювен. Видана в Києві у перекладі на українську мову 1993 році.
У 1959 році в Парижі вийшла друга франкомовна монографія Василя Маркуся – «Міжнаціональні відносини на Радянській Україні, 1918-1923рр.». У співавторстві з Я. Пеленським в Америці випущено українською мовою книгу «Питання національної політики СРСР». В Ужгороді 1993році Василь Маркусь видав працю «Політична і державно-правова еволюція Українського Закарпаття», а в Києві 1995р. – «Берестецька унія із сучасної перспективи».
Василь Маркусь у зарубіжній науковій пресі надрукував понад 300 оглядів, статей, матеріалів, рецензій. Був співредактором журналу «Український самостійник» (Мюнхен). В українську літературу він увійшов збіркою віршів і перекладів, яка вийшла в Ужгороді 1995 році у видавництві «Ґражда» під псевдонімом Василь Марко, а книга має назву «Спомини». Ця книга – літературний документ того часу, коли відбувалося зародження поета, якому потім не судилося розкрити свій талант. Автор розповів про духовний клімат на Закарпаття в роки іноземного панування.
Андрій РЕБРИК
На фото: ілюстрації “Енциклопедії Української діаспори” під редакцією Василя Маркуся

ВІД РЕДАКЦІЇ «УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА»

Нехай американська земля на українському цвинтарі в South Bound Brook, NJ., що прийняла на вічний спокій тіло блаженної пам’яті Василя Маркуся, буде йому пухом. Царство йому Небесне! Сумуємо з рідними і близькими Великого Українця.