Люди від народження створені так, аби дихати носом. Це пов’язано з будовою нашого горла. Новонароджені майже весь час вдихають і видихають носом, що дає їм змогу дихати й смоктати рідину одночасно, не задихаючись. А загалом дихання носом — це механізм виживання.
Дихання носом відповідає за кілька важливих функцій, відсутніх при диханні ротом:
— контроль температури — повітря зігрівається, коли проходить через ніс. Холодне повітря може спричинити подразнення дихальних шляхів;
— фільтрація — волосся в носі затримує пил, бруд та мікроби;
— зволоження — повітря, потрапляючи в легені через ніс, зволожується. Без цього починається сухість у роті й може боліти горло.
Деякі експерти вважають, що під час дихання носом організм поглинає на 10-20 відсотків більше кисню, ніж під час дихання ротом.
Якщо дитина постійно дихає ротом уві сні, це може призвести до вповільнення росту. Такі діти гірше сплять, бо вночі в них виробляється менше гормону росту. Дихання ротом уві сні іноді призводить до галітозу — хронічного неприємного запаху з рота. Також воно може зіпсувати прикус.
Під час сну людина, що дихає ротом, втрачає більше вологи, через що вранці може боліти голова, буде втома й пересохле горло. У дорослих, що мають астму, дихання ротом негативно позначається на ефективній роботі легень, при цьому можуть загострюватися симптоми астми.
Михайло РЕКРУТ,
пульмонолог
