Цифри, реалії і мораль

0
1387

Ось і настав нарешті час, на який мільйони українців з нетерпінням чекали останні роки, — час можливості мирно, без революцій, Майданів та інших пертурбацій змінити владу. Всього місяць відділяє нас від голосування на виборах, результати яких визначатимуть подальший напрям розвитку суспільства. Дуже хочеться, щоб цього разу ми не помилились у виборі — сказали «так» людині, справді достойній займати найвищу державну посаду. Проте сумнозвісні «граблі», на які постійно наступають українські виборці, оптимізму не додають.

Підкуп виборців

Останні новини, пов’язані з президентськими виборами, промовисті. Так, від початку передвиборної кампанії відкрито 90 кримінальних проваджень, з яких більшість — 35 — за статтею 160-ю ККУ (підкуп виборців). Про це повідомив речник Нацполіції Ярослав Тракало. При цьому він зазначив, що повідомлення про підкуп виборців надходять практично з усіх штабів основних гравців президентських перегонів, і застеріг: «Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди виборцю карається позбавленням волі на термін до семи років». І додав: «Поліція реєструє і перевіряє такі звернення без винятку і не зважаючи на політичну приналежність».

Доказом останнього можуть слугувати слова міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, який заявив, що народний депутат, заступник голови фракції «Блок Петра Порошенка» Сергій Березенко фігурує у провадженнях щодо організації схем з підкупу виборців. На що сам фігурант, відкинувши звинувачення, назвав їх чорним піаром з боку штабу Юлії Тимошенко, представників якої підозрюють в організації «виборчої піраміди», про викриття котрої нещодавно повідомив заступник глави СБУ Віктор Кононенко.

Після цього (та й до того також) у ЗМІ заговорили про начебто «співпрацю» МВС з «Батьківщиною», а Служби безпеки — з БПП і про відповідне протистояння силовиків у передвиборний період.

Тим часом хтось із журналістів пошуткував, що поки команди двох з основних претендентів на пост глави держави «мочать» одна одну, третій грає в мовчанку, а його рейтинг при цьому росте, значно обігнавши показники і ПОП, і ЮВТ. Жарти жартами, а факти і цифри вкотре підтверджують стару як світ істину: коли двоє сваряться, третій радіє.

Рейтинги: куплені чи достовірні?

Йдеться про феноменальний стрибок до першості шоумена (клоуна, паяца, вискочки, зрадника і як ще тільки його не називають!) Володимира Зеленського. Ось уже кілька тижнів його рейтинг у соцопитуваннях лідирує. Дехто пояснює це протестними настроями в опитуваних соціологами громадян. Мовляв, Зеленського називають на зло тим, хто вже неодноразово був у владі, проте нічого хорошого для країни та її громадян не зробив. Хай там як, а своя логіка в цьому є.

Втім, зрозуміло, що сьогоднішні рейтинги навряд чи відображають реальні настрої більшості виборців, а не двох-трьох тисяч, серед яких проводяться опитування. Тим паче що за місяць, який залишився до дня голосування, результати опитувань можуть доволі істотно змінитися. Та й далеко не завжди рейтинги визначають кандидата, за якого проголосує конкретна людина. До того ж на підсумки виборів можуть упливати не тільки й не стільки рейтинги, скільки антирейтинги, а також інші чинники, зокрема й «свіжі дані» якихось «розслідувань» (як у лапках, так і правдивих) на кшталт останнього скандалу з нібито розкраданнями в «Укроборонпромі» з участю людей, наближених до П. Порошенка.

Про ще одну проблему останнім часом говорять усе частіше: наскільки достовірними є результати опитувань громадян? Багато хто звинувачує різні соціологічні служби у недобросовісності й навіть продажності, мовляв, такі дані «малюються» соціологами на користь замовника, який матиме з цього свої дивіденди у вигляді додаткових голосів виборців, оскільки вони психологічно схильні голосувати за «прохідних» кандидатів, а не за тих, хто «все одно не пройде».

Якщо вірити таким критикам, то найвищі на сьогодні результати В. Зеленського є також «купленими». Тоді виникає запитання: звідки у «Зе» такі великі гроші? Хоч він і мільйонер, серед його конкурентів є значно багатші, які мають фінансову можливість «перекупити» показники рейтингів. Невже ці кандидати-багатії такі скупердяги, що жмуться розв’язати калитку навіть задля власного обрання?

«Та то ж гроші його шефа Коломойського! — пояснюють недоброзичливці. — Хто ж тягатиметься з олігархом?» — «Маячня!» — спростовують симпатики. Одним словом, нафантазувати можна що завгодно, а ти, виборець, розбирайся, де правда, а де брехня. Це як у відомому анекдоті: «Мойша, а ваша дочка повія!» — «Та в мене взагалі дочки нема». — «А я вже всім розповів, тож тепер виправдовуйтесь».

З іншого боку, якби результати «замовних і куплених» рейтингів були на користь кандидата, якого підтримують критики, вони б, як мінімум, не протестували і не звинувачували соціологів у продажності й моральній непорядності. Тож не все так просто.

Донбас і Крим вже не Україна?

Чи не найпекучішою в країні є проблема війни і миру. Останнього, за даними різних соцопитувань, бажають близько 80% українців. Воно й зрозуміло: в умовах війни, навіть гібридної, про добробут населення та розквіт держави навіть мріяти не доводиться, не кажучи вже про інші важливі соціально-політичні та гуманітарні аспекти.

Проте, за даними Комітету виборців України, з 44 кандидатів на пост президента восьмеро у своїх передвиборних програмах взагалі не згадують про Крим та Донбас. Тобто людина, яка претендує на найвищу в державі посаду, нічого не каже про розв’язання найгострішої в країні проблеми! Якщо у тебе нема жодного бачення (конкретного чи хоча б абстрактного), то якого біса ти пнешся у президенти?! Бажання ухилитися від гострої теми, яка стоїть на порядку денному суспільства, свідчить або про повну неповагу і презирство до співвітчизників, або про елементарну тупість і недолугість кандидата. Коротко кажучи, жах та й годі. Причому соромно за це має бути не тільки горе-кандидатам, а й їхнім покровителям-господарям. Та чи вони взагалі відають, що таке сором?

Мотивація довго жити

Якщо нема ні честі, ні совісті, слово мав би дістати Закон. Але і з ним в Україні, на жаль, не все гаразд. Ні, він таки працює, але не завжди і не стосовно всіх. От вище ми говорили про підкуп виборців і можливе за це покарання. Цікаво, чи хтось із читачів вірить, що когось із хитромудрих шахраїв-«штабістів» покарають за махінації, запроторивши за ґрати хай не на сім років, а хоча б на рік? Отож-бо. Хіба що, як ведеться, знайдуть цапів-відбувайлів серед дрібної, вибачте, шушари.

Між іншим, сам міністр Аваков у відповідь на обурення згадуваного С. Березенка з БПП заявив: «Не треба переживати за те, що ти фігурант провадження. Завжди є перевірка, яка встановить факти. Якщо ти чесна людина, тобі нема чого боятись». О! І, як приклад, нагадав, що сам він є фігурантом щонайменше чотирьох кримінальних справ у Росії, оголошений там у розшук і заочно заарештований. «Так що не хвилюйтеся, пане Березенко, ми просто спокійно робитимемо свою роботу», — чи то насправді заспокоїв, чи іронічно познущався глава МВС.

Хай там як, але нерідко сумні українські реалії мають і позитив — принаймні мотивують довго жити, бо страшенно цікаво, що ж буде далі.

Михайло ГУБАШ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here