Минуло більше п’ятдесяти років, як Пелагія Іванівна Чернова переїхала з Білорусі в село Сухий Ташлик Вільшанського району Кіровоградщини, але й досі вона говорить українською з характерним білоруським акцентом. І так мило це в неї виходить, що відразу відчуваєш ще більшу симпатію до цієї надзвичайно привітної жінки. Язик не повертається назвати її бабусею, хоч для односельців вона баба Поля. Нічого не вдієш — настає час і кожна людина переходить у нове вікове «звання».
ПелагіЇ Іванівні не випало щастя промовляти слово «мама». Її матуся, народжуючи свою першу й останню донечку, померла під час пологів. Батько не схотів опікуватися немовлям і подався у світи. Крихітку, якій було два дні від народження, забрала бабуся, в котрої підростало шестеро власних дітей. Дівчинка Пелагія стала сьомою…
Не відав тоді залізничник Петро Чернов, що то народилася його доля. Йому на той час виповнилося тридцять п’ять років, і якби йому сказали, що згодом він одружиться з цим писклявим дівчам, мабуть, нізащо не повірив би.
Але ж сталося саме так! Вони познайомились, і Петро запропонував юній Полі руку і серце. Незважаючи на солідну різницю у віці, вона погодилась, бо, зізнається, закохалась до нестями. Чоловіком Петро був дуже хорошим: став їй і за батька, і за друга…
1962 року подружжя Чернових із трьома дітьми переїхало в Україну. Роботи Поля не боялася — все горіло в її руках. У місцевому колгоспі «Дружба» ким тільки не працювала — телятницею, дояркою, свинаркою…
І — поряд із Ніною, Анею, Олексієм одне за одним з’являлися Марія, Леся, Валя, Петя, Люда, Світлана, Василько. Десятеро діток народила Пелагія Іванівна Чернова.
Нині вона — вдова. Сини та доньки живуть у Сухому Ташлику, Вільшанці, Липовенькому, Капітанці… Петро, сьома дитина, нещодавно придбав хату в рідному селі, через долину від матері. Днює й ночує у неньки — їй не так давно зробили операцію на очах. До речі, саме після народження Петруся Пелагії Іванівні вручили перший орден «Материнська слава» ІІІ ступеня. У 1979-му додавсь орден «Мати-героїня». Крім дітей, у неї дев’ятнадцятеро внуків і стільки ж правнуків. Якби вони зібралися в один день, то заполонили б усе село…
Сьогодні мати-героїня отримує пенсію в розмірі 1490 гривень 18 копійок. Сюди входить і надбавка за материнський подвиг — по сім гривень за кожну дитину.
— Сім, кажуть, щасливе число, — сміється Пелагія Іванівна. — Хоча десять — набагато щасливіше…
Наталія ШЕВЧЕНКО
