Почитав зранку різних якісних українських аналітиків щодо підсумків українсько-американської зустрічі. І хочу сказати широкій спільноті читачів, хто не є фахівцями.
Не читайте то все. Не тому, що там хибний аналіз, – навпаки, колеги пишуть багато важливих і цікавих речей. Але поки ви їх прочитаєте, ситуація вже поміняється. І ви себе знову заженете на гойдалку.
Ми лише на самому початку. Оскільки всім сторонам бракує часу, то частота подій буде високою. Це виснажливо. А виснажуватися не можна, бо ми на самому початку.
Зафіксую тут лише одне. Просування до миру стало можливим завдяки:
- Стійкості й героїзму Сил оборони України – дякуймо й допомагаймо щодня.
- Стійкості й згуртованості українського суспільства, яке не “попливло”, отримавши шок від зупинки американської допомоги, а висловило готовність стояти навіть у цих умовах, – дякую кожному і кожній із вас.
- Твердій позиції європейської спільноти, яка негайно взялася розгортати систему заміни Америці, – дякуймо і продовжуймо пояснювати їм нашу картину й мотивувати на створення справжнього європейського оборонного союзу за участю України.
- Жорсткій реакції наших друзів в США, яких дуже багато, – тож не впадаймо в антиамериканізм, дякуймо, посилюймо співпрацю.
Як казав Майк Тайсон, стратегія закінчується тоді, коли ви пропустили удар у щелепу. Пропустити удар у щелепу (як ми минулого тижня), оговтатися, піднятися й рухатися далі – це і є справжня життєстійкість (resilience).
Далі буде гірше, потім краще, потім гірше, потім краще… ну ви зрозуміли. Пристебніться й робіть, що можете, з тим, що маєте, там, де ви є (гарна порада Теодора Рузвельта).
Валерій ПЕКАР
Фото: з відкритих джерел
