Неперевершена і неповторна Руслана нещодавно показала справжнє українське шоу для глядачів конкурсу «Міс Українська діаспора 2013». Концерт української амазонки тривав більше години: улюблені українські хіти, команда танцюристів, неймовірні звук і світлове шоу. Руслана приємно вразила всіх.
Співачка стала легендою українського музичного олімпу. Завоювавши перемогу на пісенному конкурсі Євробачення, артистка стала всесвітньовідомою. Окрилена успіхом, українська амазонка не перестала створювати українські музичні шедеври. А неосяжна енергія та жага до втілення нових проектів неодноразово змушували прилітати до далекої Америки, де в одній з найкращих світових музичних студій Руслана створювала свої нові пісні.
“Першого разу,- розповіла співачка, – я приїхала в Америку за нагородою World Music Awards в Лас-Вегасі. Коли нам поставили штампи в паспорти, я тоді сказала офіцеру: “От ти ще пошкодуєш, що зробив це – тепер ми завоюємо світ”.
Тоді Руслана вирішила записувала свої нові хіти саме у США: “Який у нас був досвід з країни колишнього Радянського союзу? Що ми бачили більше, ніж успіх Софії Ротару і Володимира Івасюка? Ми не бачили нічого. А тут, зразу після Євробачення, півсвіту тебе знає, і що з цим робити?”- пояснила співачка. “Моя формула успіху, – розкрила секрет Руслана, – це лиш робити те, що підказує серце. Як серце чує ті ноти – треба їх робити!”

Коли нові музиканти прийдуть до цієї автентики, буде спалах і в Україні, і на міжнародній музичній арені. Бо по автентиці ми не програємо ані Балканам, ні Кавказу, ні Індії, ні Африці, ні Латинській Америці. За темпераментом ми можемо ще показати багато унікальних речей. Це унікальна річ для всієї Європи, щоб автентина музика, зокрема гуцульська, мала свій лад. Це виводить нас в ранг оригінальності світової автентики”, – розмірковувала українська співачка.
“Я була нещодавно в селі, – продовжила Руслана, – там як співали і грали 200 років тому, так і лишилося. Це, вважайте, ми всі маємо Україну. Навіть за радянських часів, коли з України розстрілювали, вивозили в табори, споювали, попри все в Україні залишилась справжня автентика – справжня, первозданна, незіпсована радянським впливом.”
На запитання щодо продюсування і створення нових проектів Руслана розповіла, що більше захоплюється пісенною творчістю гуцулів. Навіть нещодавно зі своєю командою була в експедиції у Карпатах. “Шукаю старших людей, які зберігають старовинну культуру. Я їх записую, вивчаю і буду пробувати з ними робити різні музичні експерименти. А продюсувати молодь не візьму на себе відповідальність, бо не є такий супертренер, щоб пояснювати і нав’язувати свою думку. Вважаю, що кожен музикант має стати собі власним продюсером. Тоді це буде чесно. Я критично ставлюся до схеми, коли артист співає все підряд і все, що йому скажуть.
Окрім автентичної культури, я хотіла б мати відношення до класики, української літургійної музики. І тепер я беру участь у новому проекті “Битва хорів”. У цьому телепроекті я є тренером від Львівської хорової школи, я на собі вже роздерла сорочку, щоб показати, що ми в Україні маємо свою хорову школу. Коли я вчилася в консерваторії, хор – це було щось культове. У світі український хоровий спів цінується, проте Україна про це не знає. І взагалі, хотілося б щоб в Україні все українське ставало модним потроху”, – зазначила Руслана.
Щодо запрошення в Америку, то за словами співачки, вся її команда завжди серйозно ставиться до таких концертів: “Ми довгий час готувалися до виступу. Конкурс краси і Руслана – це дуже органічні речі. У мене такий образ української амазонки. Лише нічого не хочу мати спільного з фемінізмом, адже вважаю, що чоловік займає в житті достойне місце, і жінка має це розуміти. Я справді рада, що ми потрапили на український конкурс краси в Чикаго, я спеціально одяглася як амазонка, хотіла, щоб дівчата знали, що треба завжди мати гарні форми тіла, слід завжди правильно харчуватися. Потрібно завжди залишатися жіночною, а в собі мати в міру і експресії, і романтики. І українки, звичайно ж, найвродливіші!”, – вважає зіркова гостя.
До речі, Руслана приїхала в Чикаго без свого чоловіка Олександра Ксенофонтова. В її команді були чотири танцюристи та музикант-звукорежисер. За словами артистки, чоловік її не ревнує, а терпеливо чекає в Україні і телефонує ледь не щогодини.
“Я була приємно вражена публікою в Чикаго! Приймали фантастично. Я навіть переживала за тих людей, що сиділи у перших рядах, коли глядачі пішли танцювати під сцену. Але молодь не спинити. Є такі концерти, на яких не треба ані піротехніки, ані якихось спецефектів, бо настільки сильна атмосфера в залі. Завжди і настільки це все по-домашньому. Відчувалося, наче ми з родиною побули разом. Це велика радість для мене, коли я знаю, що люди отримали тепло з України, якого вони завжди прагнуть. Людям хочеться бачити дику Руслану, яка “з розуму сходить” від слова “Україна”! (сміється) . Я навіть Василя Попадюка вийшла послухати за лаштунками – мені було цікаво все, що він робить. Сподіваюсь, що глядачі в Чикаго отримали задоволення від дійства в залі. Я хочу сказати, що наступного разу ми будемо готові всіх поцьомати, зі всіма пофотографуватися. Публіка в Чикаго – дивовижна! Я прилетіла виснаженою після декількох напружених знімальних днів в Україні і відчула друге дихання завдяки гостинності, з якою мене зустріли. Я часто кажу, що мої концерти за кордоном відбуваються набагато енергійніше, ніж вдома в Україні, де мене можна почути і побачити набагато частіше. В Чикаго я не виступала декілька років, і одразу відчула не лише привітність та доброзичливість, але і несамовиту віддачу публіки. Це найголовніше для артиста. Я вдячна за люб’язний прийом і чекатиму нових зустрічей!”- поділилася своїми враженнями від тисячної чиказької публіки українська співачка Руслана.
ВАСИЛЬ ПОПАДЮК: «ЧИКАГО ВЖЕ СТАЛО РІДНИМ ДЛЯ МЕНЕ»

“Мені було приємно виступити в Чикаго. Бо люблю красу і люблю все красиве. Дійсно, українські дівчата найкрасивіші у світі. І коли вони в українських костюмах виходили під супровід моєї мелодії, це виглядало дуже зворушливо і насправді пасувало до моєї музики!”.
Василь Попадюк розповів, що дуже любить Чикаго як місто, адже тут багато його колег і друзів: “Це рідне місто для мене. Тут є колектив, з яким я часто подорожую по світу – ансамбль Громовиця”.
Нам стало відомо, що Василь Попадюк віднедавна має два музичні гурти, один з них – в Києві.
«Свій український гурт хотів назвати “фантомаси”, бо вони всі лисі (сміється), розповідає пан Василь. – Але якщо серйозно, то в Україні є велика кількість професійних і цікавих музикантів, з якими хотілося б попрацювати, бо приємніше грати з музикантами. Через велику кількість концертів в Україні з’явилася ідея зорганізувати музичний гурт і в Україні. І зараз я маю команду класних, професійних музикантів. Один з них – Назар Зембович – був барабанщиком у Руслани. В Канаді у мене також є гурт, в якому є кубинець, індієць з Еквадору, два цигани з Угорщини».
Після довгих гастролей Василь Попадюк нарешті повертається в Канаду, де його чекає сім’я.
“Найчастіше мене запрошують виступати в Україну, Росію, Польщу, Німеччину, США, – розповідає віртуоз. – Маючи напружений концертний графік вже довгий час, я маю маленьку перерву і хочу цей час провести з сім’єю, з дітьми. А далі нас запросили до Вільнюса… Хоч я не люблю про приватне життя розказувати, але у Канаді мене чекають мої діти. Останнім часом спілкуємося тільки по інтернету. Моїх трьох доньок звати Мар’яна, Софійка та Катруся. Сподіваюся, вже дуже скоро з ними побачитися.”
Проте, зізнався Василь Попадюк, він з великим задоволенням приїде в Чикаго, щоб дарувати публіці чарівні звуки скрипки.
Наталія ФІГЕЛЬ,
Медіа-портал VIDIA
Фото: Максим Прокопів і Ksju Kami Photography



























