Четвертого грудня дванадесяте нерухоме свято — Введення у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, або по-народному Третя Пречиста.
Оповідає Святе Письмо (Євангеліє від Луки), що через три роки по народженні Пресвятої Діви батьки її праведні Іоаким та Анна виконали обітницю присвятити доньку свою Богові і врочисто ввели її у Єрусалимський храм. За давнім звичаєм, скликали до себе в Назарет родичів та друзів своїх і звідти, в супроводі юних дів зі свічками в руках, рушили зі святим дівчатком до храму. У дорозі співали духовних пісень, а при вході були зустрінуті першо¬священиком Захарією (батьком Іоанна Хрестителя) з молитвами і співом псалмів. Батьки поставили трирічну дівчинку на першу сходинку високого ґанку, що оточував храм, і, на превеликий подив усіх присутніх, Вона сама, ніким не підтримувана, твердо зійшла п’ятнадцятьма сходинами і зупинилася аж на горішній. Тоді Захарія ввів її у Святая Святих, куди дозволялося входити лише першосвященикові раз на рік для жертвопринесення. Цим він засвідчив найвище призначення Діви Марії стати Богоматір’ю. І відтоді Вона одна мала завжди вільний вхід у святилище, який заборонено було навіть першосвященикові. По введенні у храм Пресвятої Діви Вона залишилася в окремому приміщенні, де жили юні дівчата, присвячені служінню Господові. А батьки її, принісши жертву Богові, повернулися додому. Відтоді янголи Божі ненастанно охороняли Божественну Діву в увесь час перебування її в Єрусалимському храмі. Згодом, після смерті Іоакима, при храмі у приміщенні вдів оселилася і праведна Анна і незабаром по тому померла.
Так говорить Святе Письмо, так навчає наша Церква. А тропар свята співає: «Сьогодні милості Божої передвістя і людей спасіння проповідь. У храмі Божому врочисто Діва являється і Христа всім передвіщує. Тож і ми велегласно промовимо: радуйся, справдилася бо турбота про нас Спасителя».
У народних введенських повір’ях виразно виступає початок нового господарського року. Якщо цього дня першим до хати ввійде молодий гарний чоловік, а до того ще й з грішми, — добра ознака, увесь рік в оселі всі будуть здорові, і «вестимуться» гроші. Якщо ж увійде старий кволий чоловік, та ще й убогий, — кепська ознака: і хворі в домівці будуть, і злидні обсядуть. А найгірше, як увійде стара жінка, — «то вже добра не жди». Недобрий знак і коли цього дня хтось сторонній приходить що-небудь позичати.
Селяни дотримувалися колись «житейських» правил, пов’язаних із Введенням: «До Введення можна копати лопатою землю, а від Уведення до Благовіщення не можна, бо земля спочиває і на літо сили набирається»; «Від Уведення до Дев’ятого четверга по Різдві Христовім не годиться бити білизну на воді праником, бо то шкодить ниві та приводить уліті бурю на поля»; «Коноплі треба потерти до Введення, а хто їх тре по Введенні, накликає бурю на поле, а на себе від людей зневагу».
У різних місцевостях відзначають це свято по-різному, але скрізь простежується прагнення накликати багатство та добробут на майбутній рік.
