Дискусія про кількість опозиційних колон для участі в майбутніх парламентських виборах і досі не припинилася. Хоча очікувалося, що на з’їзді партії «Батьківщина», який відбувся у п’ятницю, буде оголошено майже сенсаційну новину: БЮТ і «Фронт змін» підуть на вибори разом. Тобто — одним партійним списком, який очолить Арсеній Яценюк.
Хоча екс-спікер буде всього лише третім номером (після Ю.Тимошенко та Ю.Луценка), саме він зі зрозумілих причин стане лідером об’єднаного списку кількох партій, які підуть на вибори під прапором «Батьківщини». Мали оголосити про такий формат участі у кампанії, проте до з’їзду екс-прем’єрові не вдалося передати власноручно підписаний варіант угоди про спільну діяльність. Причина банальна: до Тимошенко у четвер не допустили адвоката, от угода й залишилась у Качанівській колонії.
Однак через таку суто технічну проблему проведення партійного форуму не відклали. З’їзд уладнав деякі статутні питання, а його учасники запевнили, що максимум через три тижні представлять на суд громадськості погоджений спільний список кандидатів. Роботи немало, адже у цей список, окрім названих політичних важковаговиків, мають увійти партійці Народного руху України, «Народної Самооборони», ПРП та ще кількох дрібніших опозиційних організацій.
До об’єднання зусиль у своїх посланнях із-за грат соратників закликали і Юлія Тимошенко, і Юрій Луценко. Вони в унісон нагадали ті прикрі факти з недавньої історії, коли роз’єднаність, нездатність угамувати амбіції призводили до програшу демократичних сил. Отож їхній спільний висновок: єднання, єднання і ще раз єднання.
Та якби ж то було все так легко…
Узяти хоча б таке. Чималий подив викликала та обставина, що в зал столичного Будинку вчителя, де проходив з’їзд, потрапили не всі депутати від БЮТ. Пояснення просте: не всіх їх обрали делегатами обласні організації. Та й перший заступник голови партії «Батьківщина» у своєму виступі кількаразово наголосив: час не декларативно, а по-справжньому жертвувати власними амбіціями. Це означає, що до списку потраплять не всі. Однак рішення про єднання мають схвалити й ті, хто опиниться за бортом.
Така постановка питання змушує провладну команду завмерти в очікуванні, що ті, кого не візьмуть до списку, вже найближчим часом почнуть лити бруд на своїх соратників і союзників. Веремія зчиниться ще та, а «спільна справа», ледве почавшись, може розбитися об рифи буденності. Деякі політологи вже витягли на світ Божий всі ті епітети, якими майбутні соратники нагороджували один одного і колись давно, й нещодавно.
Відтак зімкнуті лави опозиції можуть похитнутись, а соратники, вкотре пересварившись, розбігтися, не спричинюючи владі великого головного болю. Адже не стільки поодинці вони скубтимуть владу і режим, як один одного.
Тому до остаточного прозріння політиків і справдження очікувань виборців залишилося, як було обіцяно, не більше трьох тижнів. Домовляться партійці — буде шанс і в країни швидше виборсатися з обіймів безнадії і розчарувань. Не домовляться — державний поступ України відкладеться ще на роки.
Судячи з виступу Арсенія Яценюка, всі ризики і проблеми майбутнього об’єднання йому відомі. Проте він твердо переконаний, що поодинці досягти бажаного успіху нікому не вдасться. І саме тому Арсеній Петрович мав право сказати: «Той, хто не з нами, грає за владу».
Так само очевидні й інші тенденції. Після хитань і сумнівів Віталій Кличко вирішив самостійно вести свою партію «УДАР» на парламентські вибори. Він, мовляв, вірить у успіх. Зрештою, певний оптимізм вселяють і сьогоднішні рейтинги. Та, як видається, за таких обставин боксер-політик навряд чи може розраховувати на те, що стане єдиним кандидатом від опозиції на виборах столичного мера.
Окрім «УДАРу», незалежно піде на вибори й «Україна — Вперед!» Наталії Королевської. Проте рейтинг цієї політичної сили — нижче позначки статистичної похибки. І навіть потужна фінансова база навряд чи дасть змогу вирішити цю проблему.
Втім, і це ще не все. У самостійний похід збирається й «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка. Днями ця політична сила поєднала зусилля з «Українською партією» і вустами лідера висловлює впевненість в успіхові.
Найпростіше було б припустити, що Кличко, Королевська і Гриценко працюють на далеку перспективу. Тобто їх не так цікавить результат парламентських виборів, як можливість позмагатися за булаву в 2015 році.
Таким чином, і через їхні амбіції опозиція до того часу може остаточно маргіналізуватися, зійти на пси, якщо не зуміє показати достойного результату на найближчих парламентських виборах.
Насамкінець хочу навести звернення до з’їзду «Батьківщини» Юрія Луценка: «Кожен, хто думає про українську політику з висоти національного інтересу, а не з жаб’ячого підскоку егоїстичного бажання потрапити у парламент із жменькою партійців, розуміє простий алгоритм перемоги:
1.Об’єднання в єдину команду демократів «Батьківщини», «Фронту змін», «УДАРу» та інших опозиційних партій Комітету опору диктатури, очищення партійних рядів.
2.Висунення єдиного списку кандидатів у депутати, узгодженого не тільки з партійними штабами, але — головно — з виборцями.
3.Розробка спільної Програми євроремонту України із конкретним планом реформи правосуддя, податкової системи, антимонопольної політики та прозорості використання державних ресурсів. Скажу відверто: недопустимо, щоб уся виборча кампанія йшла лише під знаком звільнення Тимошенко та Луценка. Вона має йти під гаслом звільнення України!
4.Негайний перехід від міжпартійних переговорів, які неприпустимо затягнулися, до практичної, відкритої і чесної розмови з виборцями.
5.Оприлюднення узгоджених єдиних кандидатур на посади київського мера, спікера парламенту, глави демократичного уряду і майбутнього президента України.
Я впевнений, що такий підхід до спільної політичної діяльності демократів зробить питання усунення режиму Януковича питанням часу і форми. Якщо ми будемо разом, то у 2015 році чи раніше, із Майданом чи без, але Янукович і його партія злодіїв та брехунів змушені будуть піти».
Олександр ЧЕРЕВКО
