Минулого тижня у парламенті було гаряче — і від питань, винесених на обговорення, і від напруги в протистоянні: більшість — опозиція. Та й від емоцій, які іноді виходили за межі пристойності…
СУДНИЙ ДЕНЬ
Найголовніша подія не тільки цього тижня, а, мабуть, таки всієї сесії — спроба опозиції відправити у відставку уряд Миколи Азарова. Розгляд питання «Про відповідальність Кабінету Міністрів України», ініційований 174 народними депутатами, у п’ятницю поставив жирну крапку в пленарній п’ятиденці. Однак чим більше віддаляється «судний день Прем’єра», тим очевидніше ця крапка трансформується в знаки запитання.
У короткому матеріалі замало місця для викладу цифр і фактів, якими озброїлися перед публічним парламентським поєдинком лідер об’єднаної опозиції Арсеній Яценюк та головний урядовець Микола Азаров. У кожного з них свій плацдарм для наступу. У першого — широкий список упущень і недоліків, виклад яких зайняв півгодини, а «сіль» передано кількома словами: «уряд непрофесійний, непатріотичний, безвідповідальний ще й злодійський». Висновок: люди стали жити гірше, демократія тріщить по швах, економіка в занепаді, країна потребує якомога швидшого оновлення влади на найвищому рівні, бо нинішня не здатна вивести Україну з кризи. Аналітики вже назвали цей виступ програмною промовою кандидата в президенти.
Чинний Прем’єр захищав критиковану владу, як останню барикаду, напористо переходячи в наступ впродовж відведених 45 хвилин. Дісталося за традицією й «папєрєднікам», і опозиції, котра намагається «ускладнити ситуацію», вдаючись до «брехні та популізму». Микола Азаров затято доводив своє — уряд працює не покладаючи рук, життя покращується, і було б зроблено значно більше, якби не світова економічна криза та не каверзи деструктивної опозиції.
Майже три години парламентська зала нагадувала котел, у якому із шумом і свистом кипіло сьогодення України. Виступи варіювалися від глибокої аналітики до пародійного жанру, дехто намагався донести свої думки за допомогою специфічних жестів (скажімо, «регіонал» Я. Сухий крутив пальцем біля виска, апелюючи до опонентів)…
Урешті увесь цей ґвалт завершився цілком прогнозованим голосуванням. Постанова про недовіру уряду набрала 190 «за» (фракції ПР — 0, «Батьківщина» — 88, «УДАР» — 35, «Свобода» — 36, КПУ — 21, позафракційні — 10).
ХТО ЯК РАХУЄ
Сьогодні є багато оцінок того, що відбулося, а ще більше чути критичних закидів на адресу опозиції. Мовляв, з великої хмари капнув дрібненький дощик. Хтось називає це політичним шоу, хтось — відвертим провалом і свідченням опозиційної слабкості. Представники фракції КПУ, яка вустами свого лідера П. Симоненка заявила про намір відправити уряд у відставку, а на час «віхового» голосування сама недорахувалася більше третини свого бойового загону (у всіх відсутніх виявилися суперважливі справи) — навіть змовою опозиціонерів із владою.
Та що б не говорилося, а в результаті уряд Азарова… тільки зміцнив свої позиції. На нинішній сесії, яка триватиме до середини літа, регламент не дозволяє ще раз повертатися до розгляду резолюції недовіри. Отже, до вересня цей склад Кабміну для парламенту недоторканний. Хіба що Президент на свій розсуд змінить його статус. Але, певне, Микола Азаров ще якийсь час потрібен Віктору Януковичу в ролі персони, котра відтягує на себе грозовиці народного невдоволення. Тобто ще час Ікс для Прем’єра не настав, інакше 36 голосів, яких забракло для його відставки, «цілком несподівано» забезпечили б і відсутні комуністи, і прозрілі мажоритарники з якимось десятком «регіоналів».
По-правді, не всі внутрішні резерви використала й опозиція. Тільки «свободівці» всі без винятку натисли кнопки «за». По сім депутатів із «Батьківщини» та «УДАРу» у відповідальний момент чи то вийшли, чи не дійшли. До речі, і головний «ударівець» В. Кличко був відсутній (кажуть, за сімейними обставинами), що вже дало привід «регіоналам» похвалити його за розсудливість і далекоглядність.
«Розсудливості» решти відсутніх під час цього голосування їх колеги з опозиції збираються дати власну оцінку. У «Батьківщині» припускають, що цим депутатам доведеться залишити фракцію як таким, що не пройшли тест на опозиційність.
А в фракції Партії регіонів тим часом задоволено потирають руки: ці 14 — перспективні кандидати в «тушки». Можливо, напряму на перехід у протилежний табір і не відважаться, але й від опозиції вже відкололися.
Арсеній Яценюк, між тим, намагається програш подати як репетицію до майбутнього успіху. У нього інший підрахунок. Мовляв, треба оцінювати не за набраними голосами «за», а за кількістю тих, хто натиснув кнопку «проти». А таких набралося всього 91. Ось, мовляв, реальна підтримка Прем’єра в парламенті. Решта провладних депутатів чекають відповідної команди з Банкової.
Може, й так. Але Банкова сьогодні задоволена результатом головного голосування, чого не скажеш про всю об’єднану опозицію. Прорахунок — таки прорахунок, як цифрами не крути.
ЧИ ПРИМИРИТЬ ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ
УТІМ, минулого тижня він був не єдиним для опозиції. Вдамося до хронології парламентських подій п’ятиденки. Першого ж пленарного дня не вдалося схвалити постанову стосовно позачергових виборів у Києві — забракло 26 голосів. У середу провалено три опозиційні законопроекти щодо відміни Пенсійної реформи. Найбільше шансів стати законом було в проекту С. Міщенка (позафракційний). Для цього не вистачило всього трьох «за». Якби опозиція мобілізувалася (а свої голоси віддали також комуністи і навіть 11 «регіоналів»), змін у пенсійній реформі таки добилися б.
Про мимовільне підтвердження Прем’єрового імунітету аж до осені говорили вище.
Щоправда, дісталося від опозиції «на горіхи» під час «Години запитань до уряду щодо стану справ у АПК» профільному міністрові Миколі Присяжнюку. Бо хоч і виступив він з позиції «батька рідного для села», це батьківство найкраще характеризують зменшення фінансування нагальних потреб селян, вузол нерозв’язаних проблем як у галузі, так і в житті конкретних сільгоспвиробників.
До позитиву можна зарахувати два схвалені закони (внесені опозицією) з так званого євроінтеграційного пакета — «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» та «Про внесення змін до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України (стосовно виконання дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України)» — обидва 362 «за». (До речі, в першому з них містяться норми про покарання не тільки хабарників, а й тих, хто хабар пропонує).
Однак у цьому пакеті ще довгий список проектів документів, які треба прийняти до кінця травня. Від цього залежатимуть подальші інтеграційні кроки України. Чи встигнуть, враховуючи ритм, у якому працює парламент?
«Є ще травень», — оптимістично відповів на це запитання Голова ВР В.Рибак.
Але половину травня вже можна викреслити з пленарного графіка, бо наступне засідання — тільки 14 травня. Для авралу залишаються два тижні, які мають відбутися в пленарному режимі.
На цей час, певне, доведеться забути про політичне протистояння. Бо якщо якась зі сторін відволічеться на нього або поведеться на провокацію задля відвернення уваги від розгляду євроінтеграційного законодавства, оцінку парламентським потугам дасть ЄС. Без оглядки на опозицію чи провладну більшість. Ми ризикуємо так і залишитися при своїх «пасочках» у власній «пісочниці».
Ніна ЦЮПА
