Сьогодні велике свято з ряду дванадесятих — Вознесіння Господнє. Святе Письмо оповідає, що по воскресінні Своєму Ісус Христос пробував на землі ще сорок днів. На сороковий повів учнів з Єрусалима на гору Єлеонську. Коли піднялися туди, в учнів, які ще мало розуміли духовний зміст учення Христового, майнула думка, чи не вивів їх Христос на гору, щоб оголосити Своє Месіанське царство. Спаситель же з сумом докорив їм за таке розуміння, яке свідчило, що вони все ще більш сини «царства Ізраїлевого», аніж «царства Христового». Потім, пояснивши істинний сенс події, яка мала здійснитись, і пообіцявши послати Духа Святого, Христос подав їм останнє благословення і став віддалятись та возноситись на небо. Світла хмара остаточно сховала Христа від апостолів, і вони почули голос янголів, які возвістили: «Цей Ісус, що вознісся, знову прийде таким же, як ви бачили Його, коли возносився, аби провадити суд над родом людським».
Свято Вознесіння Господнього було всезагальним у Християнстві вже у IV-V століттях. Про нього згадують отці Церкви — Григорій Нисський, Іоанн Золотоустий, Григорій Двоєслов та інші. З часом установлено особливу відправу на це свято. Вона складається з канонів, автором яких є славетний церковний піснеспівець Іоанн Дамаскін.
Сторінку підготував Іван ДМИТРІВ
