Про те, що Жашків претендує на звання столиці гармонії, в цьому містечку говорять цілком серйозно. А чого сумніватися, коли саме тут діє єдиний в Україні музей гармонії, коли без цього інструмента не обходиться жоден святковий захід, коли ансамбль гармоністів місцевої дитячої музичної школи ось уже 20 років поспіль є переможцем обласних, усеукраїнських і міжнародних конкурсів. До того ж, знайте, саме у Жашкові гармонь удосконалили й утвердили… її суто українську природу.
А стоїть за всім цим викладач музичної школи, заслужений працівник культури України, автор навчального посібника «Українська гармоніка» Іван Сухий. Маючи вищу музичну освіту, освоївши чимало музичних інструментів, він усе ж залишився вірний своїй першій любові — гармошці, котра зачарувала його, хлопчака з села Одайпіль, що в Тетіївському районі на Київщині, ще в ранньому дитинстві.
— Був у нас гармоніст Гриша Макогін. То, бувало, як заграє він на другому кінці села за річкою, мене ноги самі до нього несли, — пригадує Іван Іванович. — Так хотілося навчитися грати чи хоча б потримати той диво-інструмент! Але своєї «тулки» Гриша до рук нікому не давав. То я купив гармошку вже дещо пізніше, на перші зароблені в колгоспі гроші. Самотужки освоював гру на ній. Хоч до Гриші мені, звичайно, було далеко…
З часом прийшла й майстерзність. Сьогодні такого, як він, гармоніста-віртуоза, в Україні годі й шукати. Й за її межами — теж. Це він довів на міжнародному конкурсі-фестивалі «Баян, гармонь і пісня російська», що проходив у січні нинішнього року у Новосибірську, виборовши Гран-прі в номінації «солісти-гармоністи». Водночас Іван Іванович брав участь у 15 благодійних концертах та в практикумі-семінарі з народної музично-співочої культури. Ще мав виступ у Генеральному консульстві України в Новосибірську. Його концерти демонстрував телеканал «Росія».
— При цьому інтерв’ю звучало на телеканалі «Росія» українською мовою, — розповідає. — І тут нічого дивного немає, оскільки в Новосибірську кожен третій має українське коріння.
Взагалі ж від тамтешніх поціновувачів гармоні у Івана Івановича не було відбою. У захваті були вони й від привезених ним на фестиваль саморобних гармошечок-черепашок та гармошки із сірників. Ні, не сувенірів, а повноцінних музичних інструментів, виготовлених жашківськими народними умільцями.
— Можливо, й ви грали на них? — запитую.
— А чому б і ні? — посміхається співрозмовник, беручи з полиці невеличкий інструмент — увесь, окрім міхів і ременів, склеєний із сірників. — Мій добрий знайомий жашківчанин Богдан Сенчуків змайстрував це диво за чотири місяці, використавши вісімнадцять тисяч сірників. Послухайте, який у неї голос…
Програвши запальну танцювальну мелодію на «сірниковій» гармошці, він бере з полиці… гармошку-чобіт, а за нею ще одне диво власної конструкції, яке називає музичною ялинкою. Загалом у ній задіяно кілька гармошок, тому здається, що грає не один, а кілька музик.
Взагалі ж гармошок тут не перелічити. На стендах, у шафах. Починаючи з давніх, найстаріша з яких виготовлена ще 1890 року, і закінчуючи сучасними. Є тут і такі, що пройшли з гармоністами-жашківчанами фронтовими дорогами Другої світової, є й трофейні. Й оживають вони не тільки в руках Івана Сухого — за бажання на них може зіграти кожен відвідувач цього унікального музею.
А він так хоче відшукати ще одну гармонь — дванадцятиголосу (всі інші мають чотири голоси). На такій, каже, грав Нестор Махно, який у двадцятих роках не обминув Жашківщини.
Іван Іванович може детально, посилаючись на документальні факти, розповісти вам, хто з відомих українців захоплювався грою на гармошці. А проводячи пошукову роботу, виводячи український родовід давнього народного музичного інструмента, радіє його утвердженню. Й не тільки в своєму районі.
— Зі стін музичної школи вийшло вже чимало дітей, залюблених у гармошку, — говорить він. — Є й такі, хто й надалі не розлучатиметься з нею. Як-от Вадим Швець, який поїхав учитися аж до музичного коледжу в Орлі, оскільки в нас навчальних закладів, де вчаться з класу гармоні, немає. От і матимемо незабаром першого в Україні дипломованого гармоніста-професіонала.
Феофан БІЛЕЦЬКИЙ,
Черкаська область
