Як з’ясували нещодавно мовознавці, в італійській мові вживання слова чи радше поняття «інтелідженте», тобто «мудрий, розумний, бистроумний», закріпилось саме тоді, коли владика Софрон Мудрий ступав пагорбами Ватикану. І це не випадково.
Інтелігентні кроки роблять людину шанованою і поважною в суспільстві, постійно нагадують іншим про значення цієї чесноти. Власне, вона як знамено людини, її найкоштовніша прикраса, до якої вона найбільше прагне. Настільки більш вартісною виглядає ця чеснота і дар Святого Духа в чоловікові й монахові-єпископові, який такі кроки робить десятиліттями і тепер твердо стоїть на порозі свого 100-ліття.
Боже провидіння в особі його старшої сестри вже маленьким хлопчиком повело його за руку до монастиря, а пізніше — дорогами хуртовини Другої світової війни. Згодом дипломований інженер у важких повоєнних часах не обирає забезпеченого матеріального добробуту в своєму фахові, а слухає голос покликання і стає монахом василіянином. Він закінчує духовну формацію, три факультети ватиканських університетів: теологічний, філософський, правничий з двома докторатами, щоби вміти правильно і добре послужити Богові й Україні.
«Ми приходим у світ на служіння людям», — скаже пізніше Мудрий-владика.
і старше, і середніх років покоління знає, як 30 років натхненний голос отця-доктора Софрона Мудрого з радіо «Ватикан» зміцнював віру катакомбної УГКЦ і кріпив у дусі не лише греко-католиків Західної України, а й православних Східної, про що одного разу свідчив православний владика; живив надію українців на незалежну державу. Втім, мало хто знає, що саме владика, а тоді ще отець Софрон, виборов право щонедільних радіотрансляцій Богослужінь та проповідей на свою Батьківщину.
Коли Україна стала незалежною державою, отець-монах Софрон на прохання єпископа-ісповідника Софрона Дмитерка повертається до Вітчизни і виводить відновлену семінарію на рівень Теологічної академії. А ще завдяки його старанням десятки вихованців їдуть на вищі студії до західних університетів.
У скорім часі отця-ректора д-ра Софрона Мудрого хіротонізовано на єпископа, і він перебирає керівництво Івано-Франківською єпархією та наступні сім років активно працює над її розбудовою: приміщення резиденції та семінарії, побудова нових храмів, заснування видавництва, видання власних книг із царини церковної історії, канонічного права, проповідництва, душпастирства та вагомих перекладів фундаментальних словників і книжок сучасної західної теології. А ще — велелюдні відправи в Церкві, численні зустрічі з громадськістю краю, проникливі виступи на радіо та інтерв’ю в пресі.
Тепер владика д-р Софрон Мудрий хоч і відійшов від управління єпархією й більше уваги приділяє усамітненню та молитві, та не перестає видавати серйозні і разом з тим дохідливі для простих людей духовні книги, які вкотре підтверджують його слова про те, що Мудрий-владика переживає третю молодість. Щиро радіємо з того, що є свідками, як наші краяни завжди мають приємну можливість довірливого і хосенного пастирського спілкування з ним.
Хай Господь зішле Вам, преосвященний владико Софроне, рясні Божі ласки, нехай кріпить здоров’я, дає сил і снаги на многії і благії літа, галичанам — на радість а Богові — на славу!
«Іспола еті деспота»!
Роман ІВАСІВ
