14 серпня (1 серпня ст. ст.), — свято Всемилостивому Спасу і Пресвятій Богородиці, яке офіційно зветься Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього. Установлення його пов’язують із подією 1164 року, коли князь Володимир-Суздальський Андрій Боголюбський, ідучи в похід на волзьких булгарів, узяв із собою Хрест господній та ікону Богородиці. Ці святині священики несли перед військом. Андрій тоді здобув перемогу, і коли повертався, то бачив дивовижне явище — від хоругви з образом Спасителя линуло світло на все військо. Андрій повідомив про диво візантійського імператора Мануїла, а той, теж здобувши перемогу того ж дня, приписав її допомозі Божій і на знак вдячного спомину запровадив свято.
Постать Андрія Боголюбського (хоча Церква і прилучила князя до благовірних) — вельми неоднозначна (згадати хоча б страшну навалу його полчища на Київ), але Бог йому суддя. Не про це сьогодні мова, а про чудове свято. У храмах на утрені після великого славослів’я відбуваються винесення Хреста і поклоніння за чином Хрестопоклонної неділі, а після Літургії — мале освячення води. Хрест повертають у вівтар аж увечері після відпусту вечірні. І починається Успенський піст, який триватиме до 28 серпня — Успіння Богородиці (Першої Пречистої).
Цього ж дня Церква вшановує пам’ять мучеників Маккавеєвих: Авима, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Алима та Маркела, матері їхньої Соломонії та вчителя Єлеазара. У Старому Заповіті розповідається, що 166 року до Р. Х. сирійський цар Антіох Єпифан, який володів тоді Юдеєю, змушував її жителів їсти страви, заборонені вірою (зокрема свинину). Багато хто відмовлявся і приймав за це смерть. Поміж таких була і Соломонія із сімома юними синами та їх старим наставником. Усі вони зазнали жахливих мук і загинули. Це сімейство лишилося в історії під найменням мучеників Маккавеєв.
На захист своїх віри і вітчизни повстав священик Маттафія з п’ятьма синами. Навколо них незабаром зібралося багато оборонців Мойсеєвого закону. Особливою хоробрістю вирізнявся один із синів Маттафії — Юда, названий на честь мучеників Маккавеєм. Юда Маккавей з невеликим військом не раз перемагав сирійців і загинув героїчною смертю. До речі, слово «маккавей» («маккабі») можна перекласти як «молот» (на ворогів).
А в нашому народі ймення здавна асоціювалося зі словами «мак» і «віяти». Тож і називають цей празник днем Маковія (Маковея). У церквах святять воду, квіти і, звісно, мак. «Класичний» букет — нагідки, чорнобривці, васильки (базилік) і великі стиглі головки маку. Після освячення квіти й маківки кладуть за іконами і зберігають там до весни. Тоді мак розсівають по городі, а сухі квіти дівчата заплітали колись у коси — «щоб не рідшали». А знахарі-травознаї святили ще й дикий мак-видюк, який потім використовували для лікування, а також проти вроків та пристрітів.
Обрядова їжа на Маковія — коржі з маком. До розтертого на «молоко» маку інколи додають ще й медову ситу. Поламані на дрібні шматочки й залиті смаковитою підливою коржі подекуди називають «шуліками», хоча це й неправильно, шуліки — то інша страва.
Свято Маковія звуть ще Першим Спасом, або Спасом на воді (мале водосвячення). За ним прийдуть Другий (19 серпня, Преображення Господнє) і Третій Спас (29 серпня, перенесення Нерукотворного Образу Господнього). Другий у народі звуть Яблучним, а Третій — Горіховим.
