4 грудня (21 листопада ст. ст.) маємо свято пречудове й прегарне з ряду дванадесятих — Введення у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. У народі називають просто Введення, Уведення, Введіння, а ще зветься цей празник Третя Пречиста (Перша Пречиста — Успіння, друга — Різдво Богородиці).
Коли Богоотроковиці Марії виповнилося три роки, праведні батьки Її, Іоаким та Анна, виконали свою обітницю — віддати на служіння Богові народжену ними дитину. Скликали в Назареті, де жили, всіх родичів царського та архієрейського роду (бо сам Іоаким був царського, а дружина його Анна — архієрейського), а також хор незайманих дівчаток. Приготували багато свічок і оточили Пречисту Діву Марію царською величчю (все це засвідчено святими отцями). І вирушили у триденну путь до Єрусалима.
Прийшовши туди, урочисто повели Марію до храму, попереду ж ішов хор дівчат із запаленими свічками, а за ними численні родичі, друзі, знайомі. І весь Єрусалим зібрався дивитись на небувалі проводи. Та не тільки мешканці земного Єрусалима, а й небесного — святі янголи — спустилися зріти преславне Введення. Назустріч вийшли священики і співами зустріли Пресвяту Діву. Було там п’ятнадцять сходинок угору до входу (за числом ступеневих псалмів). Батьки поставили маленьку Марію на першу сходинку, а далі Вона швидко пішла Сама, ніким не ведена і не підтримувана, окрім сили Божої. І дивувались усі, особливо першосвященик Захарія. А тоді він увів Її у Святеє Святих (найважливіша і найсвятіша частина храму, куди міг заходити лише першосвященик раз на рік). Марія радісно й весело йшла у дім Господній, бо хоч і мала всього три рочки, але вже була досконала Благодаттю Божою, як наперед знана і наперед обрана Богом.
Потім Іоаким та Анна, отримавши благословення від першосвященика і всього кліру, повернулися з родичами й друзями додому і влаштували там святкову учту, радіючи та дякуючи Богові.
Преблагословенну ж Діву Марію було оселено у храмовому приміщенні для дівчат, приставлено до неї навчителів грамоти й рукоділля. Батьки Іоаким та Анна подеколи навідували Її, найчастіше Анна — побачити доню свою і дати Їй материнське повчання. Марія відзначалася силою розуму і любов’ю до науки. Ґрунтовно вивчала Святе Письмо, вправлялася в шитві, прядінні, гаптуванні, в усьому досягаючи успіху. За навіянням вищим власноручно зіткала хітон, який згодом носив Ісус Христос. Таке було життя Її у дівоцтві. День при дні зростала й міцніла духом, удосконалювалася в молитві та праці, і часто спілкувалася з янголами. І забажала вічно пребувати в янгольській чистоті й неушкодженому дівстві. За свідченням святих учителів Григорія Нисського, Єронима та інших, Пречиста Діва, бувши обручена з Богом, служила Йому день і ніч. Пресвятий Дух, благоволінням Бога Отця, готував у Ній вмістилище Богові-Слову.
Так навчає наша Церква. А у храмах на утрені лунає врочисте й зворушливе величання: «Величаємо Тебе, Пресвятая Діво, Богообрана Отроковице, і шануємо у Храм Господній входження Твоє».
Згадку про святкування Введення можна знайти у повір’ях палестинських християн ІV століття, які вказують на колишню древню церкву Введення Богородиці і спорудження її приписують святій цариці Єлені. У ІV столітті вказівки на це свято знаходимо у Григорія Нисського. У VІІ столітті Герман і Тарасій, патріархи Константинопольські, виголошували цього дня особливі повчальні казання.
Староукраїнські звичаї, що колись були пов’язані з новим роком, згодом перейшли до християнських свят. Одна частина — до сучасного Новоріччя, друга — до Введення. Початок нового господарського року в цих повір’ях виступає виразно. Хто цього ранку першим прийде до хати, той буде першим «полазником». Якщо першим увійде молодий гарний чоловік, та ще й грошовитий, — добрий знак: увесь рік у хаті будуть усі здорові і «вестимуться» гроші. Якщо ж увійде старий та кволий, та ще й бідний, — кепська ознака: і хворі будуть, і злидні заведуться. А найгірше, коли ввійде стара жінка, — «то вже добра не жди». Тому старші віком і бідніші люди стримувалися колись заходити до чужої хати на Введення (як і на Різдво та Великдень). І ще не годилося в цей день комусь із сторонніх приходити що-небудь позичити (особливо гроші).
А ще існував чудовий звичай, щоб дитина вперше ввійшла до храму Божого власними ніжками саме на Введення.
