У п’ятницю, 16 липня, деякі народні депутати перервали літні канікули, аби зібратися на урочисте засідання з нагоди 20–річчя ухвалення Декларації про державний суверенітет України. «Під купол» прийшло чимало поважних гостей — Прем’єр–міністр Микола Азаров, новообраний голова КС Анатолій Головін, голова Нацбанку Володимир Стельмах, екс–Президент Леонід Кравчук, екс–Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, екс–спікер Олександр Мороз. Віктора Януковича не було, хоча про нього згадували не раз.
Глава держави був присутній у ВР заочно: він передав своє письмове звернення. Янукович зазначив, що 20 років тому наша держава зробила непростий, але рішучий крок до незалежності. І додав фразу, що зовсім не пасує такій даті: «Слід пам’ятати, що у складі Радянського Союзу, хай і в умовах обмеженого суверенітету, Україна заклала основи економічної і культурної потуги, без якої майбутня Незалежність була б неможливою». Віктор Янукович зазначає, що він сповнений рішучості «забезпечити Україні такі внутрішньополітичні і зовнішні чинники, які дозволять нашому народу відчути, що безвідповідальність влади назавжди відійшла в минуле». Виходить так, наче вчора була річниця проголошення не суверенітету, а декларації про відповідальність. Як видно, захищати незалежність Янукович не вважає своїм першочерговим завданням.
Усе–таки шкода, що Віктор Янукович не при¬йшов у ВР. Бо під час відкриття засідання присутні співали пісню на вірші Івана Франка: «Не пора, не пора, не пора москалеві й ляхові служить! Довершилась України кривда стара, нам пора для України жить». Під час виконання пісні частина залу підвелася й підспівувала, а інша — сиділа на місцях.
Промова Голови ВР Володимира Литвина була більш патріотичною. Спікер сказав, що народ не погодиться зі спробами відвести Україні роль «своєрідного політичного проекту, тимчасового чи окраїнного державного утворення з невизначеною перспективою». Історія України унаочнює твердження про «вічність і незнищенність України у світі», стверджує Литвин. І шкодує, що за два десятиліття в Україні не вдалося створити збалансовану систему влади. «20 років не припиняється перетягування каната з повноважень, і що цікаво — ніхто не стомився. Крім народу, звичайно», — зазначив Володимир Литвин.
Особливу увагу привернула промова Леоніда Кравчука, який невдовзі після 16 липня 1990 року став Головою Верховної Ради. «У Декларації було багато романтизму, ейфорії. Сьогодні Верховна Рада могла б написати більш досконалий документ у правовому плані. Але я можу точно говорити, що віри в нього не було б ніякої, як і в багато інших документів. Тому що протистояння з’їдає віру і породжує зневіру. Саме цим відрізняється той час від теперішнього, та еліта від нинішньої», — сказав Леонід Макарович. «Сьогодні Рада втратила силу. Вона перетворилася на філіал адміністрації Президента, в орган «что ізволітє, так і натиснемо». Це вже забагато! Треба, щоб Верховна Рада відтворила свій авторитет», — зазначив Кравчук. Також він закликав відмовитися від спроб скасувати політреформу–2004.
А фракція БЮТ хотіла перетворити урочисте засідання на робоче. Трудоголік Юлія Тимошенко повідомила, що фракція вимагає після урочистостей поставити на голосування два законопроекти: про допомогу постраждалим від повені та мораторій на підвищення комунальних тарифів. Хоча формат засідання такого, звісно, не передбачав.
Голова парламенту нагородив депутатів І скликання грамотами ВР. Прем’єр–міністр Микола Азаров надіслав кожному депутатові зразка 1990 року привітання. Серед таких, до речі, — і Леонід Кравчук, і Леонід Кучма, і Раїса Богатирьова, і навіть Павло Лазаренко.
Степан ЩЕСНЯК
