У наступну неділю дванадесяте Господнє перехідне свято — Зіслання Святого Духа на Апостолів, День Святої Тройці, П’ятдесятниця. По-народному ж — просто Трійця або Тройця, Зелені Свята.
У десятий день по Вознесінні Господа нашого Ісуса Христа учні Його і з ними Мати Божа, деякі святі жони, а також юдеї, котрі увірували у Христа (загалом до 120 душ) зібралися в одному будинку на горі Сіонській, де молилися і чекали обіцяного Господом зішестя Святого Духа. І явилися їм язики вогненні й торкнулися по одному кожного з них. І сповнилися всі Духа Святого і почали говорити іншими мовами. А цього дня було юдейське свято П’ятдесятниці, встановлене у пам’ять дарування закону на горі Синайській, тож до Єрусалима зійшлося багато люду з різних земель. Зачувши незвичайний шум і гук, народ з’юрмився біля будинку, де були апостоли, і кожен із них оповідав про великі діяння Божі різними мовами, щоб усі, хто слухає, зрозуміли. Слухачі спершу не вірили й навіть насміхалися з апостолів. Але Петро пояснив юдеям, що той Ісус, якого вони розіп’яли, — є Син Божий, Месія, про Нього казали ще стародавні пророки, і що Він воскрес, був вознесений на небо і прийняв од Бога Отця Свого обітовання Святого Духа, якого і вилив на учнів Своїх. Слова апостола Петра, навіяні йому Святим Духом, справили величезне враження на присутніх, і цього дня близько трьох тисяч людей прийняли хрещення. Такий був початок проповідування Євангелія, яке через святих апостолів та їхніх учнів розпоширилося спочатку в Юдеї, а тоді й в усьому світі. Так навчає наша Церква, так оповідає Євангелія від Іоанна.
Наступний же після П’ятдесятниці понеділок зветься Днем Святого Духа або Духовим Днем і становить продовження свята П’ятдесятниці. Цього дня особливо прославляється Святий Дух — як третя особа Святої і Неподільної Тройці.
У народі тиждень перед Тройцею називають «зеленим», «клечальним», «русальним», а три останні його дні та три перші Троїцького тижня — «Зеленими Святами». За давніми повір’ями, у час Зелених Свят прокидаються померлі, виходять із води русалки. Люди квітчають свої житла клечанням і встеляють запашними травами; дівчата завивають вінки.
На Зелені Свята зазвичай цвіте (чи ось-ось зацвіте) жито. А в цей час, вірили колись, «мерці просинаються». Період квітування хлібів узагалі вважався небезпечним, люди боялися, щоб із цвітом не сталося злого. Мертві ж предки — це охоронці інтересів свого роду, тож до них у цей небезпечний час живі зверталися, поминали їх, улаштовували учти на гробках. Отак і встановився звичай поминати померлих під час Зелених Свят.
А «Зеленої суботи» здавна поминають самогубців та ще тих, хто зник безвісти на чужині. А таких у нас завжди було багато. Переважно козаки, а пізніше — воїни-герої, котрі гинули в борні за волю і честь України.
Іван ДМИТРІВ
