З перших слів судді Родіона Киреєва, з його інтонацій одразу стало зрозуміло: виправдання у «газовій» справі Юлії Тимошенко годі чекати. Протягом чотирьох годин, доки суддя виголошував вирок, відчувалося, що він беззастережно став на бік Генеральної прокуратури. Всі заперечення адвокатів екс-прем’єра визнано «неспроможними». Попри все, така ось розв’язка судового процесу — сім років позбавлення волі — виявилася все ж несподіваною. В останні тижні багато високих посадовців світу зустрілися й провели переговори з Віктором Януковичем саме для того, щоб почути від нього: Президент України знайде гідний вихід із пастки, в яку сам себе й загнав. Але ж, нароздававши за кордоном обіцянок, за день до вироку він заявив: «Справа Тимошенко мене не обходить».
П’ятий канал та ТВІ побили всі рекорди телерейтингів, бо саме вони наживо транслювали оголошення вироку головному політичному опонентові нинішнього режиму. Хоча в самому суді було нецікаво, та й потрапити всередину змогло дуже мало журналістів. Ще до світанку представникам преси оголосили, що «вільні місця закінчилися». Відтак міліцейські кордони наглухо заблокували приміщення Печерського райсуду з усіх боків. За офіційною версією речника столичної міліції В.Поліщука, громадський порядок забезпечувала тисяча правоохоронців із міліцейських спецпідрозділів. Насправді ж їх було у кілька разів більше. Адже, як попередила напередодні СБУ, коло будівлі суду «можливі теракти» з вибухами, жертвами і кровопролиттям.
І до ворожки не треба ходити, щоб зрозуміти: заява прозвучала для того, щоб на заклик опозиції «прийти під суд» відгукнулося якомога менше людей. Хто ж, мовляв, при здоровому глузді полізе туди, де лунатимуть вибухи та здійснюватимуться провокації. Щоправда, вночі напередодні суду почалася мобілізація у табір супротивників Тимошенко, намети яким допомагала ставити наша доблесна міліція. Був задум, щоб супротивників Тимошенко прийшло більше, ніж прихильників, проте він провалився.
До честі опозиціонерів, їм удалося втримати тисяч зо п’ять своїх послідовників від радикальних дій. Більше того, блокування Хрещатика відбулося спонтанно: тротуари центральної вулиці столиці просто не змогли вмістити всіх прибулих сюди людей. Щоправда, «на висоті» опинився «Беркут», який заввиграшки хвилин за п’ятнадцять «утрамбував» натовп.
Не погоджуся з песимістами, котрі поспішили заявити, що «мала кількість людей під Печерським судом дала Януковичу карт-бланш на авторитаризм у наступні десять років». Як на мене, то будь-який, навіть набагато чисельніший натовп, на цьому етапі судового розгляду жодним чином не завадив би Киреєву дочитати свій вирок. А от влада, можливо, була й не проти того, щоб світові теленовини облетіли кадри «масштабного побоїща» в столиці України. Тоді б її зусилля із «закручування гайок» і справді мали б вигляд логічних.
Вже під стінами суду Микола Томенко пояснював, для чого, власне, кликали людей: аби повідомити, що опозиція оскаржуватиме вирок у всіх інстанціях. Найбільші сподівання — на Європейський суд з прав людини. Але й в Україні, за його словами, буде докладено багато зусиль для того, щоб політичне переслідування за кримінальними статтями відійшло в історію.
Віктор Янукович після оголошення вироку Юлії Тимошенко аж ніяк не мав вигляд переможця. Після перших же реагувань із Європи та Росії він запевнив, що насправді вирок Тимошенко ще не остаточний, апеляційний розгляд, який відбудеться на інших законодавчих засадах, важитиме куди більше.
Аналітики та політичні експерти сходяться на одному: до чого б тепер не вдався наш Президент, він опиниться у програші. Про такі речі, як «неупередженість суду», ніхто з них навіть не заїкнувся. Цілком очевидно, що суддя Киреєв виконав замовлення з Банкової. Тільки чомусь на тій вулиці ніхто не прорахував можливих наслідків не тільки для Януковича, а й для громадян усієї держави.
Тому, що під Печерський суд прийшла незначна кількість людей, є своє пояснення. І річ тут не тільки і не стільки в суспільному розчаруванні «старими» політиками. Чимало прихильників Юлії Тимошенко, почувши коментарі про зустрічі Януковича з канцлером Німеччини, прем’єром Польщі, очільниками Євросоюзу, повірили в те, що тепер їхнє особисте втручання (участь у мітингу) не таке вже й потрібне. Одностайна світова реакція після арешту Тимошенко і впродовж процесу давала надію, що влада таки схаменеться. Гадаю, «довірливі» зроблять для себе відповідні висновки до того часу, коли Апеляційний суд Києва почне розглядати скаргу на рішення Печерського суду в справі екс-прем’єра.
Щодо світової реакції. Вже чітко й однозначно заявлено, що угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі опинилися під загрозою. Більше того, навіть не зрозуміло, чи відбудеться візит Віктора Януковича у Брюссель 20 жовтня. Офіційна Росія заявила, що вирок у справі Тимошенко жодним чином не позначиться на газових угодах 2009 року, а її прем’єр В.Путін з Китаю, де перебуває з візитом, висловив нерозуміння того, за що ж, власне, засудили Тимошенко. Уряд Чехії передав, що не визнає рішення суду в справі Тимошенко, а європейська перспектива для України відкладається доти, доки в державі не припиняться політичні репресії. Німеччина готова скасувати дію українських дипломатичних паспортів на своїй території. Усе голосніше лунають заклики до блокування рахунків українських посадовців та їхньої нерухомості за кордоном. Барак Обама закликав негайно звільнити Тимошенко від політичного переслідування. ПАРЄ оголосила про призупинення дебатів щодо ухвалення з Україною угоди про асоціацію. Словом, куди не кинь, то все клин.
* * *
Сама Юлія Тимошенко слухала вирок спокійно і гідно. Вона так і не встала перед Киреєвим, а в короткій перерві зробила заяву: обвинувальний вирок «нічого не змінить у моїй боротьбі». Підвелася Юлія Володимирівна тільки тоді, коли суддя проголосив, що позбавляє її волі на 7 років. Одночасно з бубонінням Киреєва голосно сказала, що з цим вироком в Україну повернувся 1937 рік. Тому закликала громадян «бути сильними» і чинити опір диктатурі. А після свого виходу на свободу пообіцяла об’їхати всі українські міста й містечка, щоб об’єднати не стільки політиків, скільки простих людей.
Після закінчення судового засідання на руки Тимошенко так і не наділи кайданки. Відомо, що час до подання апеляційної скарги вона проведе у Лук’янівському СІЗО. Нема сумніву, що Тимошенко вистоїть і переживе це випробування. Більше того, влада сама зробила все для того, щоб підняти її політичний статус.
Українські високопосадовці ще можуть знайти вихід із ситуації. Хоча їх посилання на «застарілий Кримінальний кодекс» усе-таки недолугі. Адже застосовували той кодекс не за «економічний злочин», як запевняють, а за політичне рішення.
Промовисто коментували судове рішення у справі колишнього прем’єра і багато «регіоналів». Президент, мовляв, тут ні при чому, це ж іще Ющенко започаткував кримінальне переслідування, до нього й претензії. Віктор Андрійович же не побачив «політики» у справі своєї колишньої соратниці. Хоча в інтерв’ю для Бі-Бі-Сі так і не спромігся пояснити, чому в період «газової» кризи поїхав не до Москви домовлятися про прийнятну ціну, а в Карпати кататися на лижах…
Тимошенко вже заявила, що оскаржуватиме вирок Киреєва навіть у разі «декриміналізації» тієї статті, буцімто на підставі якої її засудив Печерський райсуд. Тому Президент чи підконтрольна йому більшість мають добре подумати над змістом поданого на розгляд парламенту законопроекту про зміну санкцій за економічні злочини. Адже в його сьогоднішньому варіанті, навіть якщо до нього внесуть «статтю Тимошенко», гамузом пропонується звільняти від кримінальної відповідальності навіть тих, хто фальсифікує ліки та харчі.
І треба вже зупинити заяложену платівку про те, що «не можна змінювати законодавство під потреби однієї людини».
* * *
Бодай коротко хочеться сказати і про реакцію української опозиції. Комітет опору диктатурі оприлюднив свою заяву з приводу оголошення вироку Тимошенко: «Сьогоднішній вирок — це спроба знищити опозицію, це виклик усьому демократичному світові. І в Україні, і в світі ніхто не має ілюзій щодо природи і суті Печерського судилища — всім зрозуміло, що це був не кримінальний процес, а політичний. І ніхто — ні український народ, ні світова спільнота — ніколи не повірять у непричетність до цього дійства Віктора Януковича. Саме він та його олігархічно-кримінальний клан ініціювали розправу над лідером опозиції та безпосередньо нею керували. А тому злочинний вирок Тимошенко — це насправді вирок самому Януковичу і Ко. Місця в цивілізованому світі їм більше немає. Співвітчизники! Сьогодні кожного громадянина позбавляють права на вільне слово і незалежну думку, сьогодні разом із Юлією Тимошенко свободу відбирають у кожного з нас. Але це не повинно нас злякати, посіяти зневіру чи апатію. Ми мусимо згуртуватися, вистояти і перемогти. Брутальний наступ режиму Януковича має наштовхнутися на громадянський спротив усього українського суспільства. У цієї влади немає майбутнього, вона повинна піти геть». Свої підписи під цим зверненням поставили «Батьківщина», «Свобода», «За Україну!», «Громадянська позиція», Європейська партія, «Наша Україна» (попри позицію свого голови), «Реформи і порядок»…
Арсеній Яценюк запевнив, що вже найближчим часом відбудуться сесії обласних і районних рад, на яких буде ухвалено звернення до Президента. Про початок масових акцій у регіонах заявив Олександр Турчинов. Віталій Кличко, який саме перебуває у США, прокоментував подію словами: «Це встановлення диктатури в Україні».
Влада таки доклала неабияких зусиль для того, щоб об’єднати опозицію, дати їй спільну мету.
* * *
Тим часом у суді над Юрієм Луценком усе по-старому. Серед допитаних уже п’ятнадцяти свідків так і не знайшлося бодай одного, хто б підтвердив те, що колишній міністр внутрішніх справ давав будь-які незаконні вказівки. Проте суд і прокуратура не вбачають підстав не лише для направлення справи на дорозслідування, а й для звільнення політика з-під варти. Шоу має тривати!
* * *
Світ та українське суспільство ще вірять, що влада знайде вихід із глухого кута політичних переслідувань. І насправді всіх мало цікавить, у який процесуальний спосіб це відбудеться. Віктор Янукович, без сумніву, ускладнив свої стосунки по всіх напрямках «багатовекторності». Рішення Печерського суду не визнали справедливим ні у Вашингтоні, ні в Брюсселі, ні в Москві. Українська влада ризикує перетворитися на ізгоя, а особисто Янукович — перебрати у Лукашенка статус «останнього диктатора Європи».
Олександр ЧЕРЕВКО
