Вперше за шістдесят років в українській церкві великомученика Димитрія в селі Явірник Руський біля польського Перемишля прозвучала Архиєрейська Літургія. Нею розпочалися офіційні заходи зі вшанування 200-літнього ювілею композитора, священика, автора мелодії державного гімну України Михайла Вербицького. А 10 березня виповнюється 150-річчя першого публічного виконання нашого славня у місті Перемишлі.
Отож, в суботу до мальовничого села на Надсянні, що за 47 кілометрів від Перемишля, приїхала численна делегація зі Львова та області, з Тернополя, представники Львівських обласної ради та держадміністрації, офіційна делегація з Яворівського району, де на кількох парафіях служив отець Михайло Вербицький. Також приїхали делегації українців з Перемишля, з Варшави й ті нечисленні люди старшого покоління, яким дивом вдалося вижити на теренах, де масово знищували українців. Серед делегацій зі Львова найбільш представницькими були товариства «Надсяння» та «Лемківщина» – це безпосередньо ті люди старшого покоління, які були примусово виселені з цих теренів, їхні діти та онуки.
Службу Божу в церкві великомученика Димитрія відправив єпископ-помічник Перемисько-Варшавської єпархії УГКЦ Євген (Попович) у співслужінні з шістьма священиками. Архиєрейська Літургія тут прозвучала вперше за весь післявоєнний час.
Після закінчення Служби Божої відбулося освячення інформаційної таблиці, на якій трьома мовами – українською, польською та англійською – розповідається про те, що в цьому селі народився композитор, автор мелодії Національного гімну України отець Михайло Вербицький. Правда, встановити її на дзвіниці біля церкви, як попередньо планувалося, не вдалося – українці Перемишля, які цим займалися, не встигли пройти всі бюрократичні щаблі й отримати відповідний дозвіл польської влади. Можливо, це й добре, що так сталося, бо дзвіниця, де має висіти ця таблиця, зараз перебуває в досить занедбаному стані. Вона потребує реставрації, зрештою, церква також.
Дерев’яна церква в Явірнику Руському, де колись служив парохом батько Михайла Вербицького, збудована у ХІХ столітті. Вона довгий час служила українській громаді, але село спалили під час трагічних для українців Надсяння подій 1945 року. Майже півстоліття – до 2000-го року – її використовували місцеві римо-католики. Згодом вони збудували собі новий костел, а церква стала недіючою. Та треба віддати належне цій римо-католицькій громаді, яка зберегла первозданний інтер’єр, розписи професійних малярів Перемиської школи, які були родом з Наддніпрянщини і зробили їх до 950-ліття хрещення України-Руси. Донині збереглися ці розписи із зображенням Дніпра, куполів храмів на печерських пагорбах, цитати з Євангелія українською мовою, і що найцікавіше – зберігся іконостас, якого немає у латинській традиції.
А ще поруч стоїть дерев’яний будинок «Просвіти», Український дім Явірника Руського, який теж збудували українці цього національно-свідомого села, за що воно й поплатилося: Явірник Руський був спалений майже вщент. Зараз там проживає всього кілька десятків польських родин. Будинок української «Просвіти» використовується для потреб місцевої ґміни.
До церкви великомученика Димитрія в останні роки їздять члени товариства «Надсяння»: на день вшанування цього святого, на день народження о. Михайла Вербицького, на великі християнські свята. Зараз мова іде про те, аби цю недіючу й вже непотрібну полякам церкву повернути українській громаді Перемишля. 
«Для нас вона має велику мистецьку й історичну цінність, — каже голова товариства «Надсяння» Володимир Середа. — Проблема у тому, що зараз в Явірнику Руському немає жодної греко-католицької родини, до Перемишля коло 50 кілометрів… Не так просто буде цю церкву утримувати. У будь-якому разі ми будемо домагатися передачі цього храму українцям. Про це ми вже поінформували і попросили сприяння віце-прем’єр-міністра, міністра культури В’ячеслава Кириленка. Для початку було б добре, щоб там хоч раз на місяць чи раз на два місяці в
ідправлялась Літургія. Також тут дуже гарне місце для проведення фестивалів духовної музики. Гадаю, це б зацікавило поляків та й європейців, які б відкрили для себе нашу духовну візантійську спадщину. Це невеличке село може стати справжньою туристичною Меккою, і 2015 рік може стати переломним у цьому: двохсотлітній ювілей Михайла Вербицького внесений до святкувань на рівні ЮНЕСКО».
А в середу, 4 березня, урочистості з нагоди цього великого ювілею справді великого українця відбулися у селі Млини (теж колись українському, що зараз за сім кілометрів від кордону біля Краківця). До Млинів прибула ще численніша делегація зі Львова та й з інших куточків України.
Надія ПАСТЕРНАК
Фото: Йосип МАРУХНЯК
