Вердикт Центральної виборчої комісії щодо результатів голосування у мажоритарних округах став фінальним клеймом на парламентських виборах. Тепер на них точно тавра ніде ставити. Шабаш, на який кишенькові окружкоми перетворили підрахунок голосів у довірених їм округах, у Центрвиборчкомі освятили закононаплювательським рішенням. Вибори у п’яти одномандатних округах так і залишилися без результатів. Із 225 мажоритарників, які мали б переступити поріг Верховної Ради нового скликання, ЦВК затвердила лише 220.
12 листопада (коли минув відведений законодавством термін для офіційного оголошення результатів виборів) замість крапки у виборчому процесі поставило одразу кілька жирних знаків запитання. Чим керувалися у Центрвиборчкомі, відмовившись встановити підсумки голосування у п’яти найпроблемніших округах (№94 – Обухів, №132 – Первомайськ, №194 – Черкаси, №197 – Канів, №223 – Київ)? Чим завгодно, але точно не буквою закону. Встановлення результатів виборів – не право, яким ЦВК може розпоряджатися на свій розсуд, а обов’язок.
Жодних підстав для визнання голосування у мажоритарному окрузі безрезультатним у виборчому законі не передбачено. «Визнання голосування недійсним в одномандатному окрузі не допускається», – чітко гласить 96-а стаття Закону «Про вибори». – Окружна виборча комісія зобов’язана встановити підсумки голосування в одномандатному окрузі…». На випадок, якщо в окружкому туго з виборчою арифметикою, передбачено, що його повноваження мала б перебрати на себе Центральна виборча комісія.
Однак у Центрвиборчкомі вирішили, що проблемні округи – не їхня проблема, і, не переймаючись юридичною безграмотністю свого рішення, відфутболили відповідальність у Верховну Раду. Те, що у виборчому законі про повноваження парламенту призначати переголосування – ні сном ні духом, ЦВК аж ніяк не збентежило. Як і відсутність законних підстав для проведення переголосування. За законом, Центрвиборчком може призначити перевибори в одномандатному окрузі тільки у разі визнання виборів у цьому окрузі такими, що не відбулися. А визнати їх такими можна лише з двох причин:
– коли після закінчення терміну реєстрації кандидатів виявиться, що по округу не зареєструвався жоден висуванець;
– якщо у бюлетені буде лише одне прізвище, і цей єдиний кандидат набере менш ніж половину голосів виборців, котрі взяли участь у голосуванні.
Формулювання, на яке посилаються у ЦВК, виправдовуючи свої рекомендації про перевибори в проблемних округах, у законі немає. Та й аргументи Центрвиборчкому – не можливо, мовляв, достовірно встановити результати волевиявлення, викликають сумніви, зважаючи на те, що є оригінали протоколів з мокрими печатками. Є, зрештою, і бюлетені, які навіть на найпроблемніших округах не проблема перерахувати…
Самодіяльність Центрвиборчкому спровокувала неоднозначні коментарі. Одні схиляються до думки, що ЦВК довелося обирати з двох зол менше: іти на порушення закону і рекомендувати перевибори, чи підписатися під сумнівними перемогами, які ОВК «намалювали» у проблемних округах? За іншою версією, рішення Центрвиборчкому було продиктоване з високих політичних кабінетів – як наслідок поствиборчих домовленостей. Видання «Дзеркало тижня» оприлюднило (з посиланням на джерела, наближені до Банкової) інформацію про те, що зміст так званого компромісу переговорникам від опозиції озвучили у Центрвиборчкомі того ж дня, яким датована постанова комісії про неможливість встановлення результатів виборів у п’яти мажоритарних округах. «Суть пропозиції зводилася до такого: ЦВК винести рішення щодо п’яти округів не зможе, вона самоусувається, оскільки більшість членів комісії не йтиме проти волі Банкової, – пише «ДТ». – Влада налаштована рішуче, вона не віддасть п’ять зазначених округів, однак може погодитися на «нульовий варіант» – перевибори у цих округах. Опиратиметеся – втратите всі п’ять округів, погодитеся – зможете всі п’ять відвоювати. Мабуть, годилося б опиратися, але переговорники виявилися до цього не готовими. Вирішили, що п’ять синиць у небі краще, ніж п’ять журавлів у чужих руках, і дали добро. Після чого компроміс був схвалений і на Банковій».
Якщо вірити у цю версію, тоді як пояснити те, що в опозиційному таборі заяви про перевибори у проблемних округах дуже швидко змінили на риторику про необхідність встановлення там підсумків голосування? Одне з двох: або компромісу з Банковою не було, або лідери опозиції намагаються зберегти гарну «міну» за поганої гри.
А що з перевиборами? У Центр-виборчкомі заявили, що не призначатимуть їх, доки Верховна Рада не внесе відповідні поправки до виборчого закону. У «Регіонах» натякнули: у нинішньому парламенті цього не буде – питанням займатиметься хіба що наступна ВР. Тож прогнози голови ЦВК Володимира Шаповала про перевибори щонайшвидше у березні звучать цілком правдоподібно.
А тим часом…
Генпрокуратура порушила кримінальну справу за фактом фальсифікації результатів голосування по 223-му столичному округу. Як заявив Генпрокурор Віктор Пшонка, йдеться про підробку виборчих документів та їх використання.
Інна ПУКІШ – ЮНКО
