Сьогодні, 4 грудня (21 листопада ст. ст.), Церква і всі вірні святкують Введення у храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Святе Письмо оповідає, що батьки Пресвятої Богородиці Іоаким та Анна, не маючи дітей, склали обітницю: якщо Господь дасть їм дитя, то присвятять його Богові. І Всевишній послав їм, коли були вже у вельми похилих літах, донечку Марію. Коли дівчинці минуло три роки, батьки, виконуючи обітницю, за давнім звичаєм скликали до себе в Назарет родичів та друзів і звідти в супроводі юних дів зі свічками в руках рушили з донькою до Єрусалимського храму, співаючи духовних пісень. При вході у храм були зустрінуті першосвящеником Захарією (батьком Іоанна Хрестителя) й іншими священиками. Поставили маленьку Марію на першу сходинку високого ґанку, і, на подив усіх присутніх, Вона, ніким не підтримувана, твердо зійшла по п’ятнадцяти сходинах і зупинилась аж на горішній. Тоді Захарія ввів Її у Святая Святих — приміщення, куди дозволялося заходити лише самому першосвященикові раз на рік для принесення жертви. Цим він засвідчив найвище призначення Марії бути Богоматір’ю. І відтоді вона одна завжди мала вільний вхід до святилища. По введенні Пресвята Діва залишалася при храмі в окремому приміщенні, де жили інші юнки, присвячені служінню Господові, а батьки Її повернулися додому. Надалі, говорить Святе Письмо, янголи повсякчас охороняли Божественну Діву. Згодом, по смерті Іоакима, при храмі оселилася й праведна Анна у помешканні для вдів і незабаром померла. А Марія жила при храмі до чотирнадцяти років, займаючися молитвами, читанням священних книг і різними рукоділлями. Життя Її там називають прикладом чистоти й святості. Так святий Іоанн Дамаскин пише: «У храмі Вона жила так, що, бувши віддалена від спільноти недоброчесних мужів та жон, являла взірець життя найкращого і найчистішого порівняно з іншими».
Так говорить Святе Письмо, так навчає наша Церква. А тропар свята співає: «Сьогодні передвістя благовоління Божого і про спасіння людей проповідь. У храмі Божому врочисто Діва являється і Христа всім провіщає. Тож і ми закличемо велеголосно: радуйся, Творця турботи за нас здійснення!»
У народі празник Введення (Введіння) дуже шанований і зветься ще Третьою Пречистою (після Першої — Успіння Богородиці і Другої — Різдва Богородиці). У введенських повір’ях виразно виступає початок нового господарського року. Якщо першим до хати цього дня ввійде молодий, гарний, ще й грошовитий чоловік — добра ознака: весь рік в оселі всі будуть здорові й «вестимуться» гроші. Якщо ж увійде старий і кволий, та ще й бідний — поганий знак: і хворі в хаті будуть, і злидні заведуться. А найгірше, коли першою ввійде стара жінка — тоді взагалі «добра не жди». Тому колись бідніші люди стримувалися заходити до чужої домівки у день Введення (так само, як і на Різдво та Великдень), щоб не накликати лихо. Вважалося також, що до Введення можна копати землю для господарських потреб, а від Введення до Благовіщення не можна, бо «земля спочиває». А ще не годилося цього дня щось позичати, бо не піде воно на користь ні тому, хто бере, ні тому, хто дає.
